1 min read
Слушать(AI)Спогад
Навіщо ти у пам’яті долоней,навіщо ти на язиці солона?
Для чого ув очах ця порожнеча,розріджене повітря кожен вечір?
Невірогідна, дзеркалом забута,глибоким слухом кухля непочута,присутня в жилах, стягнутих вузлом,збережена невичахлим теплом,ти так углибла в корені думок,що вдвічі важчим став мій кожен крок,і кожне слово так до вуст припало,що ні мовчанням їх не віддзеркалить,ні криком викричать, ні холодом стлумитьту світлу мить, що так мені болить…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Спіщанілий час
За дужки життя не виносив себе він ніколи,не думав про вічне,бо в ньому присутній завжди За межами імені власного, ніби у полі,розмитий свідомістю, сутністю завше Немов в заповіднику «я» стрижньове пробувало:тут руки вкоротять,там пласти...
Спогад про війну
Спраглі очі відкривають день Зелений простір і вервечка птахів,а попереду білий метелик стелі Брате Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе —з якого поля
Порода
З дуплистої липи меди витікають, мов смоли, додолу,і сунуть за обрій, шерхлюючи зазубні лісу, горбаті хмарини,і голос юрливий точкує ретельно повітря навколо,аби захистити від страху прозору твою серцевину Дуби мовчазні, та, проте, як завжди,...
1 “Цей янгол протятий”
1 Цей янгол протятийз крижиною в боцісвій біль вимивав золотому потоці,і шпиль, що завершував царське стремління,поглиблював янгольську муку й боління О місто в намисті містків і бруківки,золочене скрізь по хрестах та верхівках,а сподом ...