Ні бекання, ні мекання у мжичці,
Куди не кинь — по голову плюта.
В короні з буряків на буряковій
Із димаря Варвара виліта.
Де гайвороння вимокла
Над клубом спить і носом ніч клює,
Летить зболіла, здумана
У царство незвойоване своє.
Мерщій!
Мерщій!
В пониззі, в луговині,
Садовина та мокне і сичить,
Де кожній картоплині й цибулині,
Морквині, капустині,
Душа болить, терпка душа болить.
Корові тепло, гусям, курям тепло,
У хаті тепло й дітям, далебі,
І ті вітри, що вимокли над степом,
В печі над жаром сушаться й собі.
А тут-плюта!
І морква, й
Тут все на світі, що там і казать!
Тепер літай, лиха твоя годино,
В недобрий час добру ж не пропадать.1964
