Заміновані Гітлером в чорній воді у підвалі,
Ви стояли.
Мадонно, в останніх обіймах життя
І хрести літаків напливали на ваше дитя,
Розверталися танки до вашої.
Жінко, печалі!
Ви дивились в майбутнє — у смерть і наругу
І дитя їм несли, бо ваш поклик — нести.
Ї надію, і жах, недовір’я і
Ви простерли з очей в нерозумні світи.
Повз червоні дроти першим вбіг до підвальної
Бондаренко Іван із села Ковалі над
І схиливсь чоловік закривавленим смертю
Перед вами.
Страждання з дитям, над важкими віками.
Ви стомились,
Мадонно, і ви подали йому
Опустивши меча, став Іван з ним на площі Берліна.1959
