Грім

Була гроза, і грім гримів,

Він так любив гриміти,

Що аж тремтів, що аж

На трави і на квіти.

Грім жив у хмарі, і

Він бачив, хто що хоче:

Налив грозою грім яри,

Умив озерам очі.

А потім хмару

На сад наш на

І натрусив зі сливи слив,

Щоб легше було сливі.

Та тут до грому

Заговорила

Трусніть і грушу, дядьку грім,

Бо важко мені

І дядько грім сказав

Потрушу я і грушу.

Бо небеса вже

Я покидати мушу”.1969