1 min read
Слушать(AI)“Лягла зима і білі солов’ї”
Лягла зима, і білі
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба, як стояли.
Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить в небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоке.
Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов’ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений,
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.
Що я з тобою ще одні
Зимуємо на щасті, як на листі.
Нога в дорозі.
Вітер з-під ноги.
І пам’ять наша — макв одній колисці.1974
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Уже тоді оповесні коли”
Уже тоді, оповесні, Горища пахнуть першим І гарбузи цвітуть між картоплями, Уже тоді прощання
Український прелюд
Останній міст проплив у далині, Колеса змащені росою голубою І Київ на Богдановім Пливе навстріч дніпровою
“Як світле сниво як плавба”
Як світле сниво, як Легкої хмари, як Вночі під хатою в спокої, Мені ти є, моя журба
До себе
Не дивись у сніги на дорогу оту, Не дивися на заячий слід у сльоту, Не дивись на крило, не дивись на стебло, Не дивися на те, що було і цвіло