Гострi очi розкритi в морок
* *
Гострi очi розкритi в морок,
Б’є годинник: чотири,
Моє серце в гарячих зморах,
* *
Гострi очi розкритi в морок,
Б’є годинник: чотири,
Моє серце в гарячих зморах,
Гарячий день — і враз достигне жито,
І доп’яніють обважнілі грона
Він ще незнаний, ще непережитий,
Єдиний день — мого життя корона
Розцвітають кущі жасмину,
Грає сонце в височині
Чи зустріну, — чи не зустріну
Чи побачу тебе, чи ні
День прозорий мерехтить, мов пломінь,
І душа моя горить сьогодні
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору чи летіть в безодню
Як ми можемо жити, сміятись і дихать
Як могли ми чекати — не битись, а
В ніч, коли у в’язниці спокійно і
Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п’ять
Ти — тiльки випадковий подорожнiй На запашнiм, заквiтчанiм шляху
Л
МогилянськаIВiдпочинеш i пiдеш знову
Що ж, заходь до мойого дому,
Д
Д
Не любов, не примха й не пригода,
Ще не всьому зватися дано
Топчуть ноги радісно і
Сонні трави на вузькій межі
В день такий віддатись поцілункам
В день такий цілим надхненням жить
Д
Д
Наближається спогадів повінь… В
Незнаний нам початок і кінець,
Упало світло
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він
Посмертні свічі — дивним сміхом
Від сонця свят і непогоди буднів,
Щоб не змінилися безцінні фарби,
В твою скарбницю я складаю скарби,
Які дає мені моє полуднє
Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис
Бо ми лише жінки
У нас душа криниця,