Теліга Олена

Теліга Олена

1,001 карма
Еле́на Ива́новна Телига (Елена Шовгенова; 21 июля 1906—1942) — украинская поэтесса и литературный критик, член Организации украинских националистов. Автор стихов: Подорожній, Я руцi що била — не пробачу, Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом и др.
Все работыПоиск

Вірність

от·
Від сонця свят і непогоди буднів,
Щоб не змінилися безцінні фарби,
В твою скарбницю я складаю скарби,
Які дає мені моє полуднє
Читать дальше

Подорожній

от·
Ти — тiльки випадковий подорожнiй На запашнiм, заквiтчанiм шляху
Л
МогилянськаIВiдпочинеш i пiдеш знову
Що ж, заходь до мойого дому,
Читать дальше

Я руцi що била — не пробачу

от·
* *
Я руцi, що била, — не пробачу
Не для мене переможний бич
Знай одно: не каюсь я, не плачу,
Читать дальше

Безсмертне

от·
Упало світло
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він
Посмертні свічі — дивним сміхом
Читать дальше

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом

от·
* *
Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом
Не студить вітер уст — зігрівся коло них
І радісно моїм тонким, рухливим
Читать дальше

Гострi очi розкритi в морок

от·
* *
Гострi очi розкритi в морок,
Б’є годинник: чотири,
Моє серце в гарячих зморах,
Читать дальше

Усе — лише не це! Не ці спокійні дні

от·
* *
Усе — лише не це
Не ці спокійні дні,
Де всі слова у барвах однакових,
Читать дальше

Поворот

от·
Це буде так: в осінній день
Перейдемо ми на свої дороги
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги
Читать дальше

Махнуть рукою! Розiллять вино!

от·
* *
Махнуть рукою
Розiллять вино
Хай крикне хтось — хай буде завiрюха,
Читать дальше

Пломінний день

от·
День прозорий мерехтить, мов пломінь,
І душа моя горить сьогодні
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору чи летіть в безодню
Читать дальше

Літо

от·
Топчуть ноги радісно і
Сонні трави на вузькій межі
В день такий віддатись поцілункам
В день такий цілим надхненням жить
Читать дальше

Відповідь

от·
О, так, я знаю, нам не до
З мечем в руках i з блискавками гнiву,
Вiйськовим кроком, з поглядом ловцяIти завзято крiзь вогонь i зливу
Ми ж ваша пристань — тиха i ясна,
Читать дальше

Чоловікові

от·
Не цвітуть на вікні герані
Сонний символ спокійних буднів
Ми весь час стоїмо на
Невідомих шляхів майбутніх
Читать дальше

Чужа весна

от·
Десь, цілком недалеко, засліплює світло,
Десь ридають трамваї і мучаться авта,
Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла,
А за сонними вікнами блимає нафта
Читать дальше

Танґо

от·
І знов з’єднались в одну оману,
О дивне танго, — і сум, і пристрасть;
Пливу на хвилях твого туману,
Згубила керму, спалила пристань
Читать дальше

Життя

от·
Василеві
Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки,
І жах ночей, що покривають плач,
Ти, зраджений життям, яке любив так палко,
Читать дальше
Показать больше