1933 — 1939

Д.

Д.

Наближається спогадів повінь…                               В.

Незнаний нам початок і кінець,

Не розуміємо таємну віру,

Коли жаття сплітає у

В незнаній черзі віру і зневіру.

На світлий день спадає чорна

Зловіщих хмар, мов жалібний серпанок,

А зимну ніч, безсилу від тремтінь,

Бере в обійми полум’яний ранок.

Залізну силу, що не має меж,

Дихання Боже в сльози

І скрутить бич безжалісних

З маленьких іскор, схованих у попіл.

Так кроки — нами зв’язані

У Божих меж — назавжди розминулись.

Без теплих слів, без дрогнення

Ми попрощались десь на розі вулиць.

Але, буває, крізь вогонь

Минулі дні вертаються, як спогад.

Ми завтра знов не будемо чужі,

Це світлий дар приймаючи від Бога