Безсмертне

Упало світло

На день конаючий і тихий,

Та перед смертю він

Посмертні свічі — дивним сміхом.

І, мабуть, кожний з нас

Той сміх, як переможну силу,

Як перенесену

За межі схилу.

І це тому я, мов у сні,

Пішла серединою вулиць,

І очі, зустрічні, ясні,

Не глянули, а розчахнулись.

Та я минала всі вогні,

Як світло не своєї брами,

Бо чула: жданий довгі дні

Вже йде з безсмертними дарами.