Упало світло
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він
Посмертні свічі — дивним сміхом.
І, мабуть, кожний з нас
Той сміх, як переможну силу,
Як перенесену
За межі схилу.
І це тому я, мов у сні,
Пішла серединою вулиць,
І очі, зустрічні, ясні,
Не глянули, а розчахнулись.
Та я минала всі вогні,
Як світло не своєї брами,
Бо чула: жданий довгі дні
Вже йде з безсмертними дарами.
