Руданський Степан

Розходився
Аж ґвалт дякувати,
Та одна йому біда:
Не вміє читати

Ото, тату, маєм
Каже
А якби нам іще
Та муки до рук

Колись я із тяжкої
На лаві дубовій лежав,
Останній карбованець
В пустії калитці держав

Чого, жидку, так збілів
Що з тобою
Ах, за мною через
Аж сто вовків

[separator headline=”h2″
Руданський Степан –
Не кидає цам
Ні жінки, ні хати,

Сидить москаль коло лави,
Порох насипає
Аж підходить стара
А що то

На підсінні в малій
Сидить старий хусит,
Вопівночі над
Бородою трусить

Їздив біскуп по панах,
Грошей налупився,
Подарунків нахапав,
Наївся, напився

Їде москаль серед
Нашими
Гей, валы, — кричить веселий,
Чтоб бог ездил вами»

Два злодії
Костьол обкрадають;
Обшарили всі скарбони,
Святих обдирають

Коли біскуп був не біскуп,
А плебан убогий,
То і пара добре везла,
А часом і ноги

1Чи ж не гоже ж то нам
Словом давнім, брате,
Словом трудних
Пісню надпочати,