1 min read
Слушать

Богдай тебе

Колись я із тяжкої

На лаві дубовій лежав,

Останній карбованець

В пустії калитці держав.

Аж тут навинулась дівчина,

І я свою тугу забув;

Дівчино, моя ти дівчино,

Богдай тебе бог не забув!

І сів я на лаві дубовій,

І сіла дівчина моя,

Дівчина мене обійняла,

Обняв же дівчину і я.

Їден поцілунок гарячий

І я, як від чарів, ожив;

Дівчино, моя ти дівчино,

Богдай тебе бог оживив!

Дівчина мене пригорнула,

Дівчину і я пригорнув,

Дівчина на лаві заснула,

І я коло неї заснув.

І снилось так мило та любо,

І я через сон

Дівчино, моя ти дівчино,

Богдай тебе господь

Раненько дівчини не стало,

І знов я на лаві

І міцно слабими

Пустую калитку держав.

Узяла, псявіра, узяла.

І я собі тихо

Дівчино, моя ти дівчино,

Богдай тебе дідько узяв!”

0
0
108
Give Award

Руданський Степан

Стихи Руданського Степана. (25 декабря 1833 [6 января 1834] — 21 апреля [3 мая] 1873) — российский и украинский поэт, переводчик и драматург, ав…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Приметы потепления
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+