Осип Маковей

Осип Маковей

1,000 карма
Стихи Осипа Маковея. Осип Степанович Маковей (укр. Осип Степанович Маковей; 23 августа 1867 — 21 августа 1925) — украинский писатель и поэт. Автор стихов: Метеор, Ти — як сон ти — як весняна казочка, Помер рекрут в непривітній столиці, Понад хмари и др.
Все работыПоиск

Думка

от·
Мені здається: я не жив,а тільки все збирався жити,чогось шукав, за чимсь тужив,бажав комусь весь вік служити;аж ось і молодість минула,не живши, втомлена заснула
І день прийде, як та сльота,я довгу панахиду
Прощайте, молоді літа
не...
Читать дальше

Метеор

от·
Ось блиснув метеор і згас,
Як у життю щасливий час
І на всесвітнім
Лягли десь відламки зорі
Читать дальше

«Ти — як сон ти — як весняна казочка»

от·
Ти  — як сон, ти  — як весняна казочка,
Бо ти й казка моєї сумної душі,
Що до мене часом прилетиш, мов та
І щебечеш мені у вечірній тиші
Читать дальше

Туга

от·
Біжить у яр вода,біжить вода і сріблом ллється,над нею дівчина сміється,розкішна, молода
Голубко, не втікай
Скажи мені ту гарну казкупро радощі, дівочу ласку,скажи про тихий рай
Ах, казочка моя
Читать дальше

Ніч

от·
Зчорнілі гори небозвід підперли,підніжжя гір у хмарах застрягли,у пахощах вогких ліси завмерли,і сонні мари дебрі налягли
І сниться горам сторона далека,де вічним сном страшні пустині сплять,без гір, без вод, кругом смертельна спека, —ліси ст...
Читать дальше

Сон

от·
Тихий сон по горах ходить,за рученьку щастя водить
І шумлять ліси вже тихше,сон малі квітки колише
Спіть, мої дзвіночки сині,дикі рожі в полонині
Не шуміть, ліси зелені,спати йдіть, вітри студені
Читать дальше

«Помер рекрут в непривітній столиці»

от·
Помер рекрут в непривітній столиці,здалека від свого села,від матері, убогої вдовиці,від любки, що в селі жила
Помер, не бачивши у час конанняні слізки жалю, ні зітхання
І вже його везуть на чорнім возі,в могилу піп його веде,музика грає...
Читать дальше

Понад хмари

от·
Понад хмари
Понад хмари, брате
Вийди в гори з навісної хати
На верхах самітних там ще тихо,
Читать дальше

Привіт Україні

от·
Вітай, дорога Україно моя
Чи дужа ти, нене, здорова
Пропали і воля, і сила твоя,а все ж ти й сьогодні чудова
От гарно, що раз довелося менідо тебе навідатись, нене,  — гей-гей
Читать дальше

Хрест

от·
І тут у горах хрест
От край проклятий
Куди не глянеш,
Бог на хресті розп’ятий
Читать дальше

«Коли помрем і заростем квітками»

от·
Коли помрем і заростем квітками,
У споминах ще оживем не раз,
Аж поки поруч з нашими
Заснуть усі, що пам’ятали нас
Читать дальше

«Був монастир а в нім черці»

от·
Був монастир, а в нім черці —відлюдки тихі, богомільніі в’язні віри добровільні,що в божому жили страсіі словом правди та хрестомборолися колись з гріхом
Тепер вже тих черців нема,свічки не сяють в їх святині, —там сірий пил і сіра тьмапокрил...
Читать дальше

Образок

от·
Маленька хата, як коробка,загата з листя під вікном,кошниця, наче солі товпка, —усе вже спить осіннім сном
У хмарі сонця і не знати,в тумані тихе поле спить,собачка вилізла з загати,раз гавкнула — і вже мовчить
Причулося
Се вітер го...
Читать дальше

Колисанка

от·
Сидять пани над Невоюта поникли головою,місяцями раду радятьнад правами, що не вадять,що не вадять з них нікому —все лишають по-старому
Межи ними пан граф Віттевсе лиш каже:
Ви заждіте
Я придумаю вам Думу,що наробить много шумунад Н...
Читать дальше

Елегія

от·
Коли помрем і заростем квітками,у споминах ще оживем не раз,аж поки поруч з нашими кісткамизаснуть усі, що пам’ятали нас
І буде се вже наша смерть остання,наш порох вітер світом розжене;прийде весна, прийде пора кохання,а нас ніхто й ніколи н...
Читать дальше

Брати

от·
В темних горах, при окопах, у болоті,там зійшлися два вояки по роботі
Не зійшлися, тільки впали край дороги,поранені: сей  — у плечі, той  — у ноги
Один стогне:
Тату милий, мамо
Читать дальше
Показать больше