Мені здається: я не жив,а тільки все збирався жити,чогось шукав, за чимсь тужив,бажав комусь весь вік служити;аж ось і молодість минула,не живши, втомлена заснула.
І день прийде, як та сльота,я довгу панахиду
Прощайте, молоді літа!не гуджу вас я і не славлю;з могили вже вас не добуду,уже я молодим не буду’.
І в сім жалю мов бачу я:не мертва молодість, лиш сонна;невпору ще журба моя,невпору пісня похоронна!
Ще поживем!
Давайте жити,наново глядати, тужити!…1885
