“Був я в середні віки капітаном”
Був я в середні віки капітаном
Пропадав по тавернах веселих
І ще не дослідженим
Сміливо я плив на хистких каравелах,
Був я в середні віки капітаном
Пропадав по тавернах веселих
І ще не дослідженим
Сміливо я плив на хистких каравелах,
Був Іванко з Черемошу,
а з гір та потічка
полюбилась тиха, ясна
дівчина Марічка.
Із дитинства полюбились,
Ісус Христос розп’ятий був не раз
Там, на Голгофі, це було уперше
Умер од смерті, може,— від образ,і за життям не пожалів, умерши
А потім розп’яли на полотні,у мармурі, у гіпсі і в граніті
Був монастир, а в нім черці —відлюдки тихі, богомільніі в’язні віри добровільні,що в божому жили страсіі словом правди та хрестомборолися колись з гріхом
Тепер вже тих черців нема,свічки не сяють в їх святині, —там сірий пил і сіра тьмапокрил...
Я був на далекій чужині,
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там,