Популярные

Опівночі айстри в саду
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя

Тихше, тихше: ходять звірі,
П’ють народну кров
Нахиляйтесь,
Пригинайтесь:
П’ють народну кров
Нахиляйтесь,
Пригинайтесь:

Осріблені місяцем гори блищать,
Їм кедри і сосни казки шелестять,
І дивні пісні їм співають вітри,
Що нишком підслухали в моря з гори
Їм кедри і сосни казки шелестять,
І дивні пісні їм співають вітри,
Що нишком підслухали в моря з гори

Ти не прийшла в вечірній
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно
І сонце сходило в
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно
І сонце сходило в

З серцем, повним смутку-горя,
Утомився я
І прийшов на берег моря,
Щоб журбу свою
Утомився я
І прийшов на берег моря,
Щоб журбу свою

Душа моя — пустка холодна й
Нічого в тій пустці самотній нема:
То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,
То, граючись, діти малі розібрали
Нічого в тій пустці самотній нема:
То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,
То, граючись, діти малі розібрали

Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає:
Чому не вгледів він сонця волі,
Чому тепер він не жиє
Якими дужими громами Пророчий голос би гримів,
Чому не вгледів він сонця волі,
Чому тепер він не жиє
Якими дужими громами Пророчий голос би гримів,

Приснилося, що я вернувсь додому
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці
Річки, і села, і поля
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці
Річки, і села, і поля

О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст
І так застигну, так
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст
І так застигну, так

Праворуч — сонце і пожежі
Палають гір високих вежі,
Палають хвилі вогняні,
І хмари в димі і огні
Палають гір високих вежі,
Палають хвилі вогняні,
І хмари в димі і огні

Ви в ірій линете від сірого туману,
Від сірих днів, від суму і
На срібло чистеє спокійного лиману,
На пишні береги
Від сірих днів, від суму і
На срібло чистеє спокійного лиману,
На пишні береги

Хіба не бачите, що небо голубіє,
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє,
І легше дихає, і дивиться ясніш
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє,
І легше дихає, і дивиться ясніш

На болоті спала зграя лебедина
Вічна ніч чорніла, і стояв
Спало все навколо, тільки білий
Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран
Вічна ніч чорніла, і стояв
Спало все навколо, тільки білий
Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран

Не вірив я в життя по смерті,
Тепер я вірю в диво з див
Було для мене страшно вмерти,
Умер і нагло знов ожив
Тепер я вірю в диво з див
Було для мене страшно вмерти,
Умер і нагло знов ожив

Вони давно вже втратили життя,
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою же
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою же

Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні,
Який тягар з нас кожний ніс
Моря б повстали з наших сліз,
Затихли б бурі в нашому зітханні
Який тягар з нас кожний ніс
Моря б повстали з наших сліз,
Затихли б бурі в нашому зітханні