Олександр Олесь

Олександр Олесь

1,001 карма
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.
Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.
Все работыПоиск

Лебідь

от·
На болоті спала зграя лебедина
Вічна ніч чорніла, і стояв
Спало все навколо, тільки білий
Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран
Читать дальше

Моїй матері

от·
Приснилося, що я вернувсь додому
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці
Річки, і села, і поля
Читать дальше

На чужині

от·
Не вірив я в життя по смерті,
Тепер я вірю в диво з див
Було для мене страшно вмерти,
Умер і нагло знов ожив
Читать дальше

“Душа моя – пустка холодна й німа”

от·
Душа моя — пустка холодна й
Нічого в тій пустці самотній нема:
То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,
То, граючись, діти малі розібрали
Читать дальше

В Криму уривок

от·
Осріблені місяцем гори блищать,
Їм кедри і сосни казки шелестять,
І дивні пісні їм співають вітри,
Що нишком підслухали в моря з гори
Читать дальше

Заходить сонце

от·
Праворуч — сонце і пожежі
Палають гір високих вежі,
Палають хвилі вогняні,
І хмари в димі і огні
Читать дальше

Безсмертники

от·
Вони давно вже втратили життя,
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою же
Читать дальше

Лебединій зграї

от·
Ви в ірій линете від сірого туману,
Від сірих днів, від суму і
На срібло чистеє спокійного лиману,
На пишні береги
Читать дальше

Айстри

от·
Опівночі айстри в саду
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя
Читать дальше

В роковини Шевченка

от·
Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає:
Чому не вгледів він сонця волі,
Чому тепер він не жиє
Якими дужими громами Пророчий голос би гримів,
Читать дальше

Три менти

от·
Тихше, тихше: ходять звірі,
П’ють народну кров
Нахиляйтесь,
Пригинайтесь:
Читать дальше

“О принесіть як не надію”

от·
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст
І так застигну, так
Читать дальше

“З серцем повним смутку-горя”

от·
З серцем, повним смутку-горя,
Утомився я
І прийшов на берег моря,
Щоб журбу свою
Читать дальше

“Хіба не бачите що небо голубіє”

от·
Хіба не бачите, що небо голубіє,
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє,
І легше дихає, і дивиться ясніш
Читать дальше

“Ах як стогнали ми як плакали в вигнанні”

от·
Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні,
Який тягар з нас кожний ніс
Моря б повстали з наших сліз,
Затихли б бурі в нашому зітханні
Читать дальше

Ти не прийшла

от·
Ти не прийшла в вечірній
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно
І сонце сходило в
Читать дальше
Показать больше