Олександр Олесь

Олександр Олесь

1,001 карма
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.
Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.
Поиск

от·
Опівночі айстри в саду
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя
Читать дальше

от·
Тихше, тихше: ходять звірі,
П’ють народну кров
Нахиляйтесь,
Пригинайтесь:
Читать дальше

от·
Осріблені місяцем гори блищать,
Їм кедри і сосни казки шелестять,
І дивні пісні їм співають вітри,
Що нишком підслухали в моря з гори
Читать дальше

от·
Ти не прийшла в вечірній
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно
І сонце сходило в
Читать дальше

от·
З серцем, повним смутку-горя,
Утомився я
І прийшов на берег моря,
Щоб журбу свою
Читать дальше

от·
Душа моя — пустка холодна й
Нічого в тій пустці самотній нема:
То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,
То, граючись, діти малі розібрали
Читать дальше

от·
Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає:
Чому не вгледів він сонця волі,
Чому тепер він не жиє
Якими дужими громами Пророчий голос би гримів,
Читать дальше

от·
Приснилося, що я вернувсь додому
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці
Річки, і села, і поля
Читать дальше

от·
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст
І так застигну, так
Читать дальше

от·
Праворуч — сонце і пожежі
Палають гір високих вежі,
Палають хвилі вогняні,
І хмари в димі і огні
Читать дальше

от·
Ви в ірій линете від сірого туману,
Від сірих днів, від суму і
На срібло чистеє спокійного лиману,
На пишні береги
Читать дальше

от·
Хіба не бачите, що небо голубіє,
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє,
І легше дихає, і дивиться ясніш
Читать дальше

от·
На болоті спала зграя лебедина
Вічна ніч чорніла, і стояв
Спало все навколо, тільки білий
Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран
Читать дальше

от·
Не вірив я в життя по смерті,
Тепер я вірю в диво з див
Було для мене страшно вмерти,
Умер і нагло знов ожив
Читать дальше

от·
Вони давно вже втратили життя,
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою же
Читать дальше

от·
Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні,
Який тягар з нас кожний ніс
Моря б повстали з наших сліз,
Затихли б бурі в нашому зітханні
Читать дальше
Показать больше