Лебединій зграї

Ви в ірій линете від сірого туману,

Від сірих днів, від суму і

На срібло чистеє спокійного лиману,

На пишні береги.

Не жаль вам тих, що сміло гинуть по

Від пург і бур скажених і сліпих:

Вам ірій мріється крізь сльози,

А сонце суше їх.

І скільки вас в борні розбилось об граніти,

І скільки вас сконало серед мук,

Але і смерть була безсила вас

І вбить ваш вільний дух.

Летіть!..

Коли ж ви будете бенкет справляти,

Згадайте мертвих словом

І наперед, ніж келих сповнений підняти,

Ударте в дзвін по ним!1904