Моїй матері

Приснилося, що я вернувсь додому.

Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,

Сміються в сонці

Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,

Де мати жде мене й не жде,

Я скрикну

Матінко!” до неї,

Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз

І в них бринітимуть

Я ждала, ждала цілі

І в’яла, сохла, як

Іду зеленою межею,

Кругом хвилюються жита,

І в’ється щастя над душею

І на плечі нема

Прокинувсь в морі

І все збагнув, і

Іду дорогою вигнання,

І по сліду моєму — кров.