1 min read
Слушать(AI)“Душа моя – пустка холодна й німа”
Душа моя — пустка холодна й
Нічого в тій пустці самотній нема:
То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,
То, граючись, діти малі розібрали.
Душа моя — дно безджерельне й сухе,
Де тільки сіріє каміння
Тим сірим камінням колись в мої
Все били без жалю, жалкуючи, люди.1906
Олександр Олесь
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Пр
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
В Криму уривок
Осріблені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори
Моїй матері
Приснилося, що я вернувсь додому Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці Річки, і села, і поля
“Ах як стогнали ми як плакали в вигнанні”
Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні, Який тягар з нас кожний ніс Моря б повстали з наших сліз, Затихли б бурі в нашому зітханні
Лебединій зграї
Ви в ірій линете від сірого туману, Від сірих днів, від суму і На срібло чистеє спокійного лиману, На пишні береги
