1 мин
Слушать(AI)Безсмертники
Вони давно вже втратили життя,
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою же
Але вони сміються, мов вві сні,
І погляд мій приковують до себе,
Нагадують розкоші
І кажуть про тепло, про радощі, про тебе.
Ці квіти — спогади про світлі
І хай відносин наших світ погасне,
А спогади все ж будуть жить в мені,
Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…1904
Олександр Олесь
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Пр
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Моїй матері
Приснилося, що я вернувсь додому Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці Річки, і села, і поля
На чужині
Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив
Айстри
Опівночі айстри в саду Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя
В роковини Шевченка
Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає: Чому не вгледів він сонця волі, Чому тепер він не жиє Якими дужими громами Пророчий голос би гримів,