1 мин
Слушать(AI)“О принесіть як не надію”
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст
І так застигну, так
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.12.
IX.1921
Олександр Олесь
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Пр
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
“Ах як стогнали ми як плакали в вигнанні”
Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні, Який тягар з нас кожний ніс Моря б повстали з наших сліз, Затихли б бурі в нашому зітханні
“Душа моя – пустка холодна й німа”
Душа моя — пустка холодна й Нічого в тій пустці самотній нема: То вітер розвіяв, то хвилі зірвали, То, граючись, діти малі розібрали
Безсмертники
Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же
“З серцем повним смутку-горя”
З серцем, повним смутку-горя, Утомився я І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою
