По чому дурні
Де бував-пробував
Розкажи,
Та вже де не бував,
Всюди бував, пане
Де бував-пробував
Розкажи,
Та вже де не бував,
Всюди бував, пане
Чому на мене впало стільки
В дні миру і в диму пороховому
Земля в моєму баченні — мала,
Дрібна пилинка в безмірі живому
У ванні короп золотистийплюскоче, наче з піни панна,і в куряві рожевих іскоркружляє веретеном ванна
Мідниця ранку повна піниіз мила сонця
Миють хмари
На сім ключів замкнулись сіни,де ти в блакитному пожарі
Чому не можна перевернути світ
Щоб поставити все догори ногами
Це було б краще
По-своєму перетворити
Чому ти, пташино, тривожишся дарма
Ось зараз я рушу і тінь потягну
Збігають, мов креда з стіни, усі фарбиз очей, і чути тривогу лише голосну
Не скоїлось ще, та лихо вже чути,о, як розминутися, пташечко, з ним
Чому ти серце, все болиш частіш
Пора б тобі вже бути бронзовіш,
А ти кипиш, од муки розпанахане,
Вогонь горить буйніш — не тихне і не тахне
На білому світі, усім чогось треба.Комусь вистачає і білого неба.
Хтось просто шукає, що саме не знає,
Когось вдовольняє вже те, що він має.
Та істину сонця, землі чи людини,
В потоці думок, що іде щогодини,