Зустріч
Чому ти, пташино, тривожишся дарма?
Ось зараз я рушу і тінь потягну.
Збігають, мов креда з стіни, усі фарбиз очей, і чути тривогу лише голосну.
Не скоїлось ще, та лихо вже чути,о, як розминутися, пташечко, з ним?
Хоч світло іще, але крадеться сутінь,вогню ще не видно — гірчавіє дим.
Хоч прузлик пряде свою нить в конюшині,себе заколисує співом струмок,та серце вже чує холодну годинуі пада під ноги пожовклий листок.
І навіть бур’ян сам у себе тікає,у сім’я зав’язує пам’ять і дух.
І вже гайвороння, зібравшись у зграю,кричить і прощальний заточує круг.
Та ніби від сну так на серці святково,хоч те, чого праглось, — іще не забулось.
Не ти вибирав собі долю свідомо,а ти тільки й знаєш, що ти — це не хтось.
І що зачерпнеш із колодязя часу,те й буде по жилах твоїх струмувать.
Рукою махни на прощання тій птасі,що знає, як далі їй жить і співать.***
Павло Мовчан
Other author posts
“Обганяє хмара хмару”
Обганяє хмара хмару,куриться літак, мов дріт,в надра вигаслого жару,щоб поволеньки Шовкопрядний дощ тихенькоточить лощені Біль такий, ніби обценькиз тіла смикають кістки Та не змірять болю звуком,не змотать його, як нить
Лягти горізнач у траву
Я не один — в сусідстві мурашви —уплетений в густе ткання трави:вбираю неба глибочінь ув очі,сухий ручай струмкоче по обоччі,засвідчує, що він іще Висить сорочка на сучку смиренно,байдужа і відчужена від мене,і я — наче дозріла вже зернина,що...
Сіль землі
Весело-зорна, світляна, осонна,то літеплом, то мукою огорне,джерельнострумна, впадисто-висока,земличенько, на роговиці окати порошиною невмітною лежиштака легка, кульбабна — хоч не Навіть крізь дрібку заломився світі видно те, що над тобою й<...
Бузина
Березовий вітер, березовий дим, і березовий запах,і небо березове видко в пташиних накрапах, —насіння бісівське кружляє, звістує негоду,і гай гайвороний аж душу холодить,і сонячний зайчик, зірвавшись з сокирного леза,летить, проминаючи чисті берез...