1
Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці
Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив
З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...
Чи й ти ішов крізь ніч
Вона така, як море,що заливає все
Безмежжя
Самота
Чаклун безвухий та облуднийкрізь камінь пильно прозирав,і бачив жовтий степ безлюдний,сухий курай, щетини трав
Серпи іржаві, роги смерті,квадрати, кола та хрести,і б’є пісок з джерел роздертих,яскраво б’є до
Там Шамбала… пустеля
Без...
Оманливий цей сніг біліє вже укотре
— Весна не за горою
— укотре я кажу
Одноманітне все й на білощі щедротне —сріблиночки в очах і я не
Світ крізь сльозу — то зовсім інший світ:
Адже ж сльоза — не скельце і не лупа
Давно забута
Від тебе раптом зажадає звіт
Пружнаста віхола —прудка підпора крилам
Боріння
Зрив
Упертий рев стрибка
Я чую пісню, мов крізь
Далекий Черемош гуркоче;
Мені вчувається
Той шелест листя, шум сосон
Так широко й довільно ще не було ніколи:заради себе тишу творило житнє поле,і тамував я подих, немов заради себе,аби відчуть роботу творящу житніх
Так тихо гнулась хвиля розгониста, зелена,немов творився простір хилкий заради мене,і насінинка...