Чи й ти ішов крізь ніч?
Вона така, як море,що заливає все.
Безмежжя.
Самота.
Стихає горда річ, бо маєстат покориключем нових пізнань замкнув твої уста.
Вантаж своїх шукань несеш у ніч з собоюі тугу, що росте, немов вечірня тінь.
Простягнута рука не скаже: я з тобою,ласкавий режисер не скаже: відпочинь.
Без радості чудес, без віри в допомогу— ілюзій каганець заблиснув — і погас —без знаку S.
O.
S. ступаєш на дорогудо правди, що мов смерть.
А твій погонич — час.1959
