Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюетитяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюремі в’язнів по ночах відвідують коханки і комети,і місяць, мов рудий павук, повзе поволі муром.
Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво.
На зорях, мов на стінах, цвіль, черва,зелінка й
Обличчя в’язнів миє місяць синім і холодним сяйвомаж обростуть за ніч, мов круглі пні, кошлатим мохом!
Підземних рік слизьке, примарне зілля,мокрі зорі й змії,долини місяця оброслі горіховим гаєм.
Сто днів і сто ночей ідуть руді дощі і вітер віє,вода підноситься і зорі й тюрми заливає.
Де не оставсь на каменю ні камень, де зрівнялись горизнов мулярі нову тюрму будують з брилквітчастих.
Цвіте під шибеницями багряне квіття мандрагори,і мотуз вішальників для живих приносить щастя.1936
