Зелені сутінки.
Гвоздики —посли весни.
П’яній до краю!
Який цей світ знов став великий!
І знов твої листи читаю.
Вгорі зелена яма світла,ядро — гвоздика електрична.
Ні, ми до того ще не звикли,що наша молодість не вічна.
Але колись до цього
Та поки що свята омана —ота дружба з життям не никне,що нас, моя кохана,помазує весни єлеєм.
