1 min read
Слушать(AI)Гвоздики
Зелені сутінки.
Гвоздики —посли весни.
П’яній до краю!
Який цей світ знов став великий!
І знов твої листи читаю.
Вгорі зелена яма світла,ядро — гвоздика електрична.
Ні, ми до того ще не звикли,що наша молодість не вічна.
Але колись до цього
Та поки що свята омана —ота дружба з життям не никне,що нас, моя кохана,помазує весни єлеєм.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сурми останнього дня
Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,географи малюють зорі крейдою на неба мапі,в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,і місяць золотим котом лежить у мене на канапі Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь...
Октостих
День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко Наші поринуть долоні в зимну, чисту, кришталеву воду Надлетить із поля легіт легко й звіє мряку з-понад броду
Автобіоґрафія
В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені Тепер — де б я не був і коли-небудь,я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені А як зійшов...
Колодійство
Вже сонця колесо збиває стельмах,ще обруча — до осі полум’яної Цим возом їхатиме завтра Зельман,ключар і староста гульби весняної Відносить стельмах сонце ковалеві:— Обруч найбагряніший викуй, майстре мій,щоб сонце жевріло ясніш від грив...
