Хміль

Пока поэт еще с тобой, Он может просто, не стихами, С твоей беседовать судьбой, Открытой пред его глазами.

Сніг зеленіє в світлі ночі,сніг блакитніє в світлі дня. Цей дуб — то дерево пророче,корява ліра з його пня. Сніг попеліє в сірий вечір,щоранку у вогнях цвіте. Із рани сонця кровотечіб’ють в царство снігу золоте.

Накрита неба бурим дахом,мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи,холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклийзаслониш очі лунатичні,бо твоє серце — чорне пекло,середньовічне і містичне. Тремти в цей…

Хати, немов гриби червоні,ростуть під вітром буйновійним. У черепицю дощ задзвонить. Моє село, ти ще спокійне? По давніх війнах, що минули,в лісах багрових виють лиси.

За тло — блакить. В ній щиглі і кларнети. Схилився явір над водою. Коніі кругле сонце золотим браслетомзаплетене у кучері левконій.

Збірка Привітання І шепотом по полі рознеслося:на обрій, мов на терези ваги,хтось в огрядні, пузаті клав стогинабрякле борошном, товсте колосся. І зашуміли враз:

Діткнулась ставу осені рука, Паде на хвилі журавлине: кру, І поширяється далеч укруг, Друкує в хмарах зорями друкар.

Північ чорна, наче вугіль,ходить тінь по площі Юра,в’ються обручами смугина блискучих сірих мурах. Місяць — таємничий перстень,вправлений у ночі гебан. Будеш в срібнім сяйві мерзтипід холодним дахом неба. Відрізнити сам не можеш,що…