2 мин
Слушать

Сіль З циклу «Відлуння війни»

З циклу

Відлуння

Повноголоса, наче води,колись була, кохана, й ти;в очах світивсь широкий подив,вуста не знали гіркоти.

Що ж сталось — звідки стільки соліна віях і на язиці?

Роз’їдений уже і голос,і замість хліба — сіль в руці.

Хто нам розважив дні і ночі:це уломив, те — доточив?

Хто сіллю вщертував нам очіі зір крізь неї заломив?

У промені вузькому видноі білий попіл, і пітьму,у кринці — жар, у скрині — злидні,людей, що тонуть у

Повітря цвяхами прошите,в одвірках кулі, як

Ми ж — пересіюєм на ситополову ячну й лушпайки.

Для когось смерть — для нас обіди:вже стогне дерево криве,і пахне коливом в сусідів,і голосіння вуха рве.

У голосі вузькому чутиоскарження, клятьбу, «амінь»,заліза скрегіт, стукіт лютийі крик прийдешніх поколінь.

Язик шукає дрібку солі,і лиже, лиже прісне скло,сіль на обличчях, сіль —

Ой скільки в нас її було.

Але ж і є… І на долонях,і на вустах, на лицях —

Гукну: — Любове! — І солоналуна вертає звідусіль.***

0
0
45
Подарок

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Мне надоело
Пальчик дорогой
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.