Дивлюсь у далеч буйних вод,де біла чайка хвиль черкає,і думка – молодий пілот –женеться з вітром у
О, скільки радісних пригоду серці здійснення чекає!
Стихія дзвонить, мов жива,а з-за гори ударом грому –грозою пристрасть оживаі в серці злива
Летіть, окрилені слова,як літаки з аеродрому!
У море пристрастей і бур,де вітер холодить обличчя,в стихії лоно таємничекидайся, наче буйний тур!..
До вільних і міцних натурудача чайкою кигиче.
Пускайся в далеч без вагань,не скигли віршем на папері,не зачиняй до серця дверіі не розводь тягучу твань, –нехай заломами артерійтечуть метали почувань.
А як нудьга – зелений сплін –роззявить пащу, наче Молох,то думка, як залізний дзвін,задзвонить голові на сполох,що неминуче жде загинусіх знудьгованих і кволих.
Мотором, серцем, затремтиі добивайсь на щастя
Дороги кличуть у світи,як жінки усмішка
Прорвися, як вулкана лава,з-під скелі суму й самоти!
Нехай п’яніє головау вихрі бур, у дзвоні грому, –хай знову пристрасть ожива,шукає в боротьбі пролому!..
Летіть, летіть, мої слова,ви – літаки з аеродрому!
Угору, вгору буйний льот!
Хай синіх обріїв черкаєуява – молодий
О, скільки ще нових пригоду серці здійснення чекає!
Дивлюсь у море буйних вод,чекаю радісних пригод,де оргія стихії
А
И.
IA
NS
