·
2 мин
Слушать

Спомин

Скільки, скільки довгих років,

Років горя і турботи,

Проминуло з того часу,

Як по горах я ходив!

Чотирнадцять довгих

А в душі моїй ще й

Дзвонить стогоном

Тужний пам’янтний мотив.

Наче я ще й досі

Звук скорботної флояри,

Що старий вакар

За вівцями по груні;

Наче й досі

Голос матері старої,

Що про вас Довбуш

За куделею мені.

І ввижаються

Чорні постаті опришків,

Що на Косів чимчикують,

До Вижниці чи до Кут,

А між ними – славний калфа,

Збуй-легінь Олекса

Люту помсту він

За залізо панських пут.

Впізнаю його одразу:

Байбарак, черчені гачі,

Дубетлівка і тобівка,

Ще й блискучий топорець.

Погляд блискавкою грає,

А за чересом пістолі

Не одній поганій

Гримнули вони: кінець!

Капелюх ув огальонах,

Пистик павиного пір’я

Чи ж не гідна це

Отаманській голові?

У руках – ведмежа сила,

Груди – спіж, а дужі

Незатертий слід

На отаві лісовій.

Ходять шепоти лісами,

Шелестять високі трави,

Дзвонять сосни і смереки,

Верховинський бір гуде,

Весело журчать потоки,

Беркут високо кружляє,

То наш Довбуш, наш отаман,

На криваву справу йде.

То не сосни, не ялиці,

Не тонкі, стрункі смереки,

То співає

В вутлій маминій руці,

В каглі вихор завиває,

Дика фуфела лютує,

Каганець блищить з опецка,

Кіт мурличе на печі.

То снується довга

Ніччю з білої куделі,

Що єднає чорні

З мріями веселих днів;

І снується довга

Про опришків, чорних

Чом не золота

Чорних заробітних днів?

Витвір мрійної уяви,

Що любовно

На страшні криваві

Лицарський, містичний флер.

А слова тієї

І мотив її

Змучену, зболілу

Заколихує й тепер.

З

И

И”,

EH, 1925 р.

0
0
180
Подарок

Дмитро Загул

Стихи Дмитро Загула. (укр. Дмитро Юрійович Загул; 1890—1944) — украинский поэт, переводчик. Автор стихов: Прийшов, як звір із нор пустелі, Очі з…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.