Назустріч

Стовпи із попелу угору! Міста в дротах — під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре. Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона.

Біологічний вірш у двох відмінах1Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі,вривається розмова, ледве розпочата,спалахують думки й ховаються мерщій,і погляд, мов метелик, ясний і крилатий. Кімната нам заміниться в квітчастий сад,і сплетемось,…

Червоне золото тюльпанівна сірім сонці — танці з ликаі механічний сад мелодій,де в чорних дисках спить музика. Металу в’язень — людський голосзасуджений в кружок порожній,і світу в’язень — людське серцецього збагнути неспроможне. Крізь…

Під прапором мідянолистих буків,де сонце покотилось вогняним тарелем,засмаглі хлопці, мов джмелі на луках,гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень. На бурунах трави, в зеленім диміколишуться корови, мов тяжкі колоди,і зорі в зорі дзвонять…

Кінчаючи цієї книгиспівні, п’янливі сторінки,не думай, друже, що у них ягоріти зможу крізь віки. Із поривань, натхнень, одчаюостанеться лиш попіл мрій. Бо ж пам’ятник крихкий лишаютурботі й радості своїй.

Комети, що цвітуть хвостами, наче пави,червоні шиби моря в олив’яних рамах,де скелі льодові під снігом кучерявимрозсунулись поволі, мов таємна брама. На бурунів хребтах качаються тюлені,звірята сходять з зодіака, й червонієу сяйві…

Так певал без принужденья, Как на ветке соловей, Я живые впечатленья Полной юности моей.

В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені. Тепер — де б я не був і коли-небудь,я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені. А як…