Дивись: шумує день погожий,кипить зелена заметіль.
В товстому дзбані варить рожі,аж піна бризкає звідтіль.
Дуднить по шибах дощ цинобри,і скло відблискує, мов сталь.
Парує курявою обрій,хвилює в димі ранніх сальв.
Підвівши очі з-понад книжки,побачиш світ барвистим сном,і думка, вирвавшися нишком,мов нетля, б’ється у вікно.
