1 min read
Слушать(AI)Ars Poetica
Мініатюри сонця — яблуко натхненняна дереві життя — на дереві мистецтва,і творчість, наче присуд, творчість невмоленнаі з світом торг красою — муз скупих купецтво.
За кожен кусень щастя кара.
Тільки обрійузором кола вчить про досконалість міри.
Прилюдно сповідаюсь urbi et orbiіз захвату, із горя, з гордощів, з зневіри.
І прийдуть із єлеєм, прийдуть з терезамикраси помильні судді і відважать смуток,діапазон п’яніння, думку, слова гаму,а ти, як завжди, будеш сам, щоб все забути.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Кінчаючи
Кінчаючи цієї книгиспівні, п’янливі сторінки,не думай, друже, що у них ягоріти зможу крізь віки Із поривань, натхнень, одчаюостанеться лиш попіл мрій Бо ж пам’ятник крихкий лишаютурботі й радості своїй
Змія
Змія рослинна й кущувата,змія покручена й слизька,мов мокра палиця картата,співає хлопцеві в руках Змія, мов рожа, гребенястаросте з-під каменя кущем Слова рослинні і хвилястізлітають радісним дощем Мов папороть, перед очамистає пра...
Руно
Поїдемо удвоє по закляте руно З долоні вітру, що прощався з нами, грудкапогаслої зорі упала, мов дарунок Вперед Сім миль кохання і остання — смутку
Назустріч
Росте хлоп’я, мов кущ малини,підкови на шляхах дзвенять Ось ластівки в книжках пташинихзаписують початок дня Запрягши сонце до теліги,назустріч виїду весні Окриленим, хрещатим снігомспівають в квітні юні дні
