Почалось так: упився явід перших власних строф похмілля.
Був тільки місяць дружбоюна мому з піснею весіллі.
Як сталось те, як задзвеніло,сказать не вмів оцього вам би,коли б так серце не горіло.
Так народились перші ямби.
Слова не тесані в гамарні,слова, осріблені в вогні.
Складають радісні піснів весни заквітчаній друкарні.
