Стоїть в селі
На горі
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і
З козаком ділився.
Мир душі твоїй,
Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже
Та грошей шукають,
Льохи твої
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то,
Богдане!
Занапастив єси
Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка.
Нема кому полагодить!!
На тій Україні,
На тій самій, що з
Ляха задавила!
Байстрюки
Сараною сіли.
Отаке-то,
Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все то
Таки й було наше,
Що вони тілько
Татарам на
Та полякам… Може, й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Розвалиться… і з-під
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на
Невольничі діти!..21 октября 1845,
Марьинское
