Ліна Костенко

Було нам тоді не до сміху
Ніч підняла завісу –біла симфонія снігупливла над щоглами лісу
А ліс, як дрейфуюча шхуна,скрипів, у льоди
І хлопець, зворушливо юний,сказав із дорослим смутком:– Ти пісня моя лебедина,останнє моє

І ось тоді, під місяцем уповні, на дерев’яних ребрах риштуваньз’явився знову Чортик волохатий
Уламок дзеркальця потерши об коліно,навів його на місяць і пускає по всьому саду зайчики магічні
Висвітлює дерева, обрис муру, надбиті плити, с...

І я не я, і ти мені не ти
Скриплять садів напнуті сухожилля
Десь грає ніч на скринці самоти
Десь виє вовк по нотах божевілля

За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,
Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня
Зеленим пензликом тополі — кривенькі кігтики в крові
Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві

Виходжу в сад, він чорний і худий,йому вже ані яблучко не сниться
Шовковий шум танечної ходийому на згадку залишає осінь
В цьому саду я виросла, і вінмене впізнав, хоч довго придивлявся
В круговороті нефатальних змінвін був старий і...

Затінок, сутінок, день золотий
Плачуть і моляться білі троянди
Може це я, або хто, або тиось там сидить у куточку веранди
Може, він плаче, а може, він жде —кроки почулись чи скрипнула хвіртка

… І не дивуй, що я прийду зненацька
Мені ще ж побороти переляк
На штурм Бастилій – просто
На Сенатську

Гроза проходила десь поруч
Було то блискавка, то грім
Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін
Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі

І засміялась провесінь: — Пора
—за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —усі ідуть за часом, як за плугом
За ланом лан, за ланом лан і лан,за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,вони уже в тумані — як тума...

І скаже світ:— Ти крихта у мені
Ти світлий біль в тяжкому урагані
Твоя любов — на грані маячніі віра — у наївності на грані
Що можеш ти, розгублене дитя,зробити для вселюдського прогресу

Добридень, люди
Вбитий на снігу,я спам’ятався в зоряній пустелі
І все, що має на землі вагу,осипалось, як мертві імортелі
Там, на землі, щось падало, цвіло,було рожеве, синє і зелене

Ліна Костенко – Дума про братів неазовських (драматична
Драматична поема, старовинний лейтмотив якоїзвучить то тихше, то голосніше, залежно од вітрів
І
Павлюк Томиленко Сахно Черняк І всі, і всі, що їм по дорозі