І засміялась провесінь: — Пора! —за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —усі ідуть за часом, як за плугом.
За ланом лан, за ланом лан і лан,за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,вони уже в тумані — як туман —усі вже йдуть за часом, як за плугом.
Яка важка у вічності хода! —за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавільна, вільна, молода —невже і я іду вже, як за плугом?!
І що зорю?
Який засію лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Невже і я в тумані — як туман —і я вже йду за часом, як за плугом?..
