І засміялась провесінь — Пора!

І засміялась провесінь: — Пора! —за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —усі ідуть за часом, як за плугом.

За ланом лан, за ланом лан і лан,за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,вони уже в тумані — як туман —усі вже йдуть за часом, як за плугом.

Яка важка у вічності хода! —за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.

Така свавільна, вільна, молода —невже і я іду вже, як за плугом?!

І що зорю?

Який засію лан?

За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.

Невже і я в тумані — як туман —і я вже йду за часом, як за плугом?..