І не дивуй що я прийду зненацька

… І не дивуй, що я прийду зненацька.

Мені ще ж побороти переляк.

На штурм Бастилій – просто.

На Сенатську.

А от до тебе – я не знаю як.

Вже одпручалась гордістю і смутком,одборонилась даллю, як щитом.

Як довго йшла до тебе, як нехутко,і скільки ще і сумнівів, і втом!

Прийми мою понівечену душу,збагни й пробач мій безнемірний острах.

Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,це перше слово з букваря дорослих.

Мені без тебе сумно серед людства.

Вже людству не до себе й не до нас.

А дика груша світиться як люстра.

І чутно гомін тополиних трас…