Сад по коліна в білому тумані.
Кують світанок молоточки птиць.
З’являються невиспані ченці, у чорних рясах — як рухомі тіні.
Один — із фоліантом під пахвою.
Перший
Ну, вже отут.
Усі ще сплять.
Дограєм.
Другий
Ні, трохи далі.
Знов хтось переб’є.
Перший
Що за життя?
Отак і повмираєм,—все хтось дограти в шахи не дає.
Другий
А що ж ти зробиш, коли гра запретна?
Абат казав, що вгодна сатані.
Перший
Чкурнем у ліс?
Другий
Дак брама ще заперта.
Перший
Є незапретна дірка в бузині.
Другий монах(оглянувши себе критично по
Це не для нас.
Вживаєм дужо страви.
Перший
Ну, спробуй, ну!
Другий
Якби ж то я проліз!
Перший монах(руками прогорнувши
А там диви, які високі трави!
Який густий і несходимий ліс!
Туман у кручах… і луги… і
Яке село по той бік вдалині!
Отож він — шась!
Хіба за ним устежиш?
Велике діло — дірка в бузині.
Другий
Давай сюди, оно густіші віти.
Дограєм хутко.
Де твій фоліант?
Перший
Але чому розсипані тут квіти?
У нас в саду нема таких троянд.
Другий
А й справді, глянь, ще навіть не зів’яла.
І лілія.
І пахне.
Ну й діла!
Перший
Колись ми у Флоренції стояли,там отака в гербі у них була!
Другий
Ти звідки знаєш?
Ти бував у битвах?
Ти воював?
За кого з королів?
Перший
Ні.
Я чернець.
Я хоронив убитих.
Святий Мартин жаліти всіх велів.
Другий
То гарний герб, якщо на ньому квітка.
Перший
Вона давно вже скупана в крові.
Другий
Але оця, посеред саду, звідки?!
А що ото блищить у кропиві?
Ой, знак лихий,— то дзеркальця уламок.
Чого він тут, між яблунь і між слив?
Закинуть треба.
Хто тут був під ранок?
Ні, не дістану, руки пожалив.
Перший
Та кинь його!
Постав свічу в каплиці.
Який туман піднявся з низини!
Тут, може, ті луарські чарівницівночі кисіль варили з бузини.
Другий
А де старий?
Бувало, сторожує.
Було б не зайво завести і пса.
Наш монастир із кручею межує,тут можуть бути різні чудеса.
Хтось уночі малину поколошкав.
На риштуваннях сходи поваляв.
Ти бачиш — повиламувані дошки,хтось уночі тут дошками шпурляв!
Що тут було?
Які нічні події?
Чи сили зла вчинили цей погром?
Чи привиди блукали?
Чи злодіїпроникли в сад ділитися добром?
Перший
Та це нічні пригоди Домініка,робив з чортами місячний пікнік.
Ну, так і є.
Диви, шматок
Невже котрусь ловив?
Ну, брат, ну,
Домінік!
Другий
Давай заляжем біля того лазу,підстережем та й схопим за рукав:ага, попався!
Присмиріє зразу.
Щоб нам за шахи більш не дорікав.
Перший
А далі що?
Покличемо абата?
Другий
Ні, лиш злякаєм.
Щоки як надму!
Перший
Коли ти так заліг підстерегти собрата —то чи, бува, не заздриш ти йому?
Другий
Ну, бог із ним.
Хай жде на божу кару.
А ми ще зробим декілька ходів.
Ще поки він перепливе Луару!
То де ж старий, що завжди тут сидів?
Перший
В коморці теж, я йшов, його немає.
Розтанув, щез, так наче й не було.
Такий був добрий дід, сидить собі, дрімає.
Нещасний чоловік, самотній був зело.
Другий
А ти, а я… Чи він такий тут перший?
Ми всі прийшли, щоб тихо проминуть.
Перший
Не дай господь, ні живши так, ні вмерши,нема кому старого й спом’януть.
Другий
А може, він і сам у цьому винний?
У чомусь винні завжди ми самі.
Що є життя?
Це — проминання тіней.
Так у святому сказано письмі.
Перший
А хтось казав, що бачив його в славі.
Ще говорив там про якісь сади.
Другий
То, може, шахи розкладем на лаві,якщо старий тут більше не
І раптом перелякано спинився — за клаптями летючого туманупомітив мармурову Маріеллу, що мов надгробний пам’ятник
А це ще що?!
Мана… мене… о господи!..
Іди сюди, тут жінка мармурова!
Ой, гріх який, і звідки вона тут?!
Перший
Ну, я тобі скажу, ти не монах, ти містик.
То жінка, то чорти, то в кропиві те скло.
Другий
Ми ж грали в шахи ось на цьому місці.
Але її тут вчора не було!
Перший
А й справді, гм, із нами хресна сила.
І наче ж не пили, а стільки страховіть.
Другий
Ти ж подивися, тут нема могили.
Чому ж вона навколішках стоїть?
Перший
А уяви, яка ж була натура!
Другий
Але ж, даруй, ми люди не старі.
Хіба можливо, щоб така скульптурастояла тут у нас в монастирі?
Перший
Вона скорбить.
Вона така побожна!
Вона цнотлива з голови до ніг.
Другий
Вона прекрасна, і тому не можна.
Франціск Ассізький безвісти б забіг!
Перший
Дай надивитись.
Припини дебати.її не можна бачити без сліз.
Другий
Ти б не хотів, щоб хто-небудь абату,що ми її тут бачили,
Монахи, ошелешені,
Пливе туман.
З-за старовинних мурів ледь прозирає золотаве сонце.
І з легкістю ковзнувши, наче змій, із бузини виходить безшелесно брат Домінік.
Скрадаючись, проходить мимо статуй,— вони від нього скрушно відвернулись.
Брат Домінік(склав руки
А головне, що встиг я на молебень.
Лиш другі півні піють з-за ріки.
Такий туман, вже ходиш як у небі.
І яблука знімаєш, як зірки.
Хвалити бога, на душі не хмарно.
Прекрасен світ крізь дірку в
Помітив мармурову
Та що я бачу?
Фьєзоланський мармур!
Яка краса відкрилася
Підходить ближче, вражений,
О женщино!
Мовчу в зачаруванні.
І як же ти змогла сюди пройти?
Далекий голос(як антична флейта, загубленим у просторі
Де ти подівся,
Рустичі,
Джованні?
Джованфранческо Рустичі, де ти?!.1983-1985
