Притча про ріку

Давно колись була ріка Діала.

І цар персидський на імення Кір.

І лотоси біліли, мов піали.

І берег грав вогнями, як факір.

То царське військо йшло на переправу.

Священний кінь з недогляду втонув.

І Кір порушив проти неї справу.

Судив ту річку.

І таке утнув:

Він присудив, щоб не було Діали.

Він смертний вирок їй оголосив.

Звелів прорити у пісках канали,

Зрубав дерева й трави покосив.

Одвів ті води у всі боки сущі.

Ріка умерла.

Не було ріки.

Пройшло по неї військо, як по суші.

Пройшло те військо… І пройшли

Піски пустель засипали канали.

Ріка в русло вернулася своє.

Царя немає.

Є ріка Діала.

Немає Кіра.

А Діала є.