Доля

Наснився мені чудернацький базар:під небом у чистому полі,для різних людей,для щедрих і скнар,продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,а другі – як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто – і за мільони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто – золотом золотим.

А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,душею покликала очі…– Ти, все одно, не візьмеш мене,

Сказала вона неохоче.– А може візьму?– Ти собі затям, –сказала вона суворо, –за мене треба платити життям.

А я принесу тобі горе.– То хто ж ти така?

Як твоє ім’я?

Чи варта такої плати?– Поезія – рідна сестра моя.

А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:минула ніч.

І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –у мене жодних претензій немадо Долі – моєї обраниці.