1 min read
Слушать(AI)Одинокий сиджу над рікою
Одинокий сиджу над рікою,
Одинокий з думками, з журбою.
Вечоріє, за горами гасне,
Як небесна ватра, сонце ясне.
Від лісів холодний вітер віє,
Шуварі гне і квітки леліє.
Над селом, між горами, в
Висять хмари легкі сіро-сині.
З коминів до неба дим снується
Образ меркне, дійсність наче сниться.
Лиш ріка заєдно грає, грає,
Щось в ній буриться, плаче, зітхає.
Гей, ріко!
Однакі наші шуми:
В тобі хвилі грають, в мені – думи.
Берег взяв тебе в свої окови,
А мене – життя важкі умови.
В нас обох і броди, і безодні,
І обоє стали ми негодні.
Лиш ідемо крізь гори і
У невідоме нам чорне море.
Богдан Лепкий
Стихи Богдана Лепкого. (1872—1941) — украинский поэт, прозаик, литературовед, критик, переводчик, историк литературы, издатель, публицист, общес
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Чого ж ти море та розхиталося
Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька
Малюнок
Глухе, бездушне Напало землю Цвіти мруть, Поля байдужно снігу ждуть,
Минеться ніч розвієсь тьма
Минеться ніч, розвієсь тьма, Просниться чорний сон Настане день Життя,
На Голгофу
Голгофа, хрест, Страшні, криваві Товпа Розпни