1 min read
Слушать(AI)Подорожній
Глухе, бездушне
Напало на землю.
Квіти мруть,
Поля байдужно снігу ждуть,
А хмари висять, як каміння.
Часами вітер
І сірим туманом повіє.
Село в долині
І п’яним сном дрімає-спить.
Погасло світло.
Од зимна двері.
Вірні
В солому з вухами зарились,
Лиш шум блукає по межі.
Лиш стежкою попід
Йде голод — сіл щорічний гість.
Держить в руках мужицьку
І грізно зиркає очами.1901
Богдан Лепкий
Стихи Богдана Лепкого. (1872—1941) — украинский поэт, прозаик, литературовед, критик, переводчик, историк литературы, издатель, публицист, общес
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Де єсть твій дім твій тихий дім
Де єсть твій дім, твій тихий дім Скажи, мій любий брате…” Ударив нагло ясний грім, Спалив мій дім, звалив мій дім,
Вороне чорний
Вороне чорний Ти з якого краюлинеш Кров кров
Не виллєш сліз не виллєш сліз
Не виллєш сліз, Не виллєш Ніколи, ах ніколи Життя, як той скрипливий віз,
Малюнок
Глухе, бездушне Напало землю Цвіти мруть, Поля байдужно снігу ждуть,
