1 min read
Слушать(AI)Самотній плуг
Посеред нив стирчить самотній плуг,
Незорана земля лежить в округ.
Леміш заржавів, срібне
Зчорніло й диким зіллям обросло.
А де ж властитель дівся?
Де ж ратай?
Мабуть, пішов обороняти край.
Волів побили, коней взяли в трен,
Лишився плуг на полі сам-оден.
Чекає, доки тут не зогниє,
Або гранат його не розіб’є.
Леміш іржа гризе, а
Травою й диким зіллям обросло.
Богдан Лепкий
Стихи Богдана Лепкого. (1872—1941) — украинский поэт, прозаик, литературовед, критик, переводчик, историк литературы, издатель, публицист, общес
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Набік життя журбо дрібна!
Набік життя, журбо дрібна Набік, марні тривоги Крізь темний бір до ясних Прорубую дороги
Подорожній
Глухе, бездушне Напало на землю Квіти мруть, Поля байдужно снігу ждуть,
Одинокий сиджу над рікою
Одинокий сиджу над рікою, Одинокий з думками, з журбою Вечоріє, за горами гасне, Як небесна ватра, сонце ясне
Вночі
Листками вітер котить, І кидає в болото; Стежками попід Бездомний сум блукає,