Багряний Іван

Перепілка в житі — радість
В пшеницях волошки — смуток
Ворон з ріль — печаль
Гей, ти, коню, вибий іскру

Привіт, привіт, привіт, привіт,
Товаришу і брате
Та й лауреатові привіт
Привіт, лауреате

В час вечірній, час
Я Тебе чекаю в храм мій
У кімнаті сонця
І махорки

Маленькому
І
У присвячую
А… А… А-а-а

Великий тато” дуба дав,
Хоч був і несмертельний
Та тільки ж він
Всій братії безчельній,

Лежить
Поле в крові і в сльозах,
Потоптане, смертю розоране,
В бомбових кратерах і черепах,

Учвал до фінішу жену,
Стинаючись душею,
Спішу скінчити цю
Діпівську

Лю
То не сонце затріпало
І упало в пісок
Гей, і правду сказати несила мі,

В орбіті сонця Альма
Маршрутом зоряних
В етері з гуготом
Крізь цілий ряд

рям і протестантам,
Всім, хто родився рабом — і не хоче бути ним,
Всім скривдженим, і зборканим, і своїй бідній
Крик свого серця присвячую

В Берліні сталася біда
Стряслась
Шпигун, фашист і емведист,
І сталінський поет,

Летіли
У краї далекі
Мають
Помежи хмарками,