Багряний Іван

М о в о  р і д н а
Материнська ніжна мово
Мово сили й простоти,
Гей, яка ж прекрасна Ти

Лежить
Поле в крові і в сльозах,
Потоптане, смертю розоране,
В бомбових кратерах і черепах,

Маленькому
І
У присвячую
А… А… А-а-а

Привіт, привіт, привіт, привіт,
Товаришу і брате
Хай вибачає той “пііт”,
Нема й часу

Лю
То не сонце затріпало
І упало в пісок
Гей, і правду сказати несила мі,

Телефон мій
Застрибав, дзеленьчучи
Я схопився з ліжка
Хто говорить

Привіт, привіт, привіт, привіт,
Усім, кого я втратив
Дістав Антон п’ятнадцять
З “приколкою”, мій брате

Привіт, привіт, привіт, привіт,
Товаришу і брате
Та й лавреатові привіт
Привіт, лауреате

Учвал до фінішу жену,
Стинаючись душею,
Спішу скінчити цю
Діпівську

Товаришам присвячую
Вона сьогодні дим пуска безбожно в небо
За вісовою — бурти… бурти… скирти…
Розлито спів широкий, золотий,

В Берліні сталася біда
Стряслась
Шпигун, фашист і емведист,
І сталінський поет,

Перепілка в житі — радість
В пшеницях волошки — смуток
Ворон з ріль — печаль
Гей, ти, коню, вибий іскру

Привіт, привіт, привіт, привіт,
Товаришу і брате
Та й лавреатові привіт
Привіт, лауреате

Привіт, привіт, брати мої,
Окремой всі у масі
А надто ті, що десь там
В далекому Донбасі,

В час вечірній, час
Я Тебе чекаю в храм мій
У кімнаті сонця
І махорки

рям і протестантам,
Всім, хто родився рабом — і не хоче бути ним,
Всім скривдженим, і зборканим, і своїй бідній
Крик свого серця присвячую