В час вечірній, час
Я Тебе чекаю в храм мій
У кімнаті сонця
І махорки
Ти прийди, моя далека,
Через хащі вечорові,
Обернись хоч в тінь
І розправ крилаті брови,
Підніми очей зіниці,
Підведи до сонця
Ну, чого кричать так птиці,
На хрести чіпляють строфи!?
Над Собором, як на релі,
Звуть вони Тебе юрбою,
Архітектора
Посилають за Тобою.
Голуб сизий
Голуб сизий тихо
У кімнаті сонця ризи,
І Любов Надію кружить.
Сонця ризи…— Сонце, сальви!
Сонце, танок!! — Ти прийшла!
Розмальована, як мальва,
Квіти, золото і
На плече коса, — ой, леле!
Смуток сходить над
І Растреллі, і
Йде, мов джура, за Тобою.
Ти усіх отак манила,
Неприречена нікому,
У стрічках од
І в диму пороховому.
Нецілована, незнана,
Недоклична — й все кохана,
Полум’яна й все
Вірний кінь слідом, як джура.
Мить прийшла, і мить
Провела лиш тінь
У стрічках од
І в диму
Пропливла на сизім
Й знову канула в імлі.…………………..
Вибухає ніч громами,
І земля дрижить у дзвоні.
За любов ми йшли фронтами,
Серце кинувши під коні.
Гомін… Буря… Коні…
Передзвони.
В далині розбитій, синій,
Там ми молодість забули.
Розімчали коні серце,
Рознесли його степами,
Аж під хмари в буйнім
Стала молодість стовпами.
Коні… Тіні… Передзвони.
Перегуки.
Хтось підкови срібні ронить.
Догорає,
Синій вечір десь за краєм.
Обернулась, не
І не сказана пропала.
І
Поховав в далекій рудні.
Придавили зір повіки.
Діти буднів, діти
Розвіталися навіки.
За любов у громі
Загубивсь твій ніжний
Ну, чого кричать так птиці,
На хрести чіпляють строфи!?
Путь далека.
Путь нелегка.
Непроглядна.
Недоклична.
Загубилась тінь
Беатріче!..
В час вечірній, час
Я Тебе чекаю в храм мій.
У кімнаті сонця
І махорки тиміям…1925
