Телефон мій
Застрибав, дзеленьчучи.
Я схопився з ліжка
Хто говорить?
Хто говорить?!
Хто шумить, не ждучи
С л о н е н
А-а, це ти, моє маля!
Звідкіля ж ти,
Ви простіть, як завиню,
Я із Африки дзвоню.
Хочу я трубу для Тата,
Чи не можна там дістати?
Тато мій (ой, що робить?!),
Він у власний ніс трубить,
І від того бідний
Довжелезний став, як хвіст.
Ну, а хвостик всох і стух,
Обганяти нічим
Бідний тато Ю м б о — Б у!
Добре,
Я пришлю трубу”.2Тільки я приліг спочить,
Знову я-а-к задзеленчить!!.
Я за рурку:
Хто там,
Н о с о р о
Що Вам
Пан
Я!
Але чого Вам
І захлипав
Ох, ох, ох!
Носа я не уберіг,
І на ньому виріс ріг!
Я прошу Вас,
І рецепта напишіть,
Напишітьяк слід, поволі,
Пропишіть в нім
Ну тієї щастя-долі,
Випікати чим мозолі.
Ти!
Смішнющий носорог!
Ріг такий носити треба!
Рити ґрунт, ламати ліс,
Ось для цьог такий ніс.
Ти вправляйся!..
Т в і й З а г р е б а”.3Подзвонив ногатий С т р у с
Ой боюсь!
Ой боюсь!
Вчую й мишки голосок
Тичу голову в пісок.
Посилаю вам таляри
Три пір’їнки, як доляри,
Вишліть темні о к у л я р и!
Щоб не бачив я
Та й гуляв сюди й туди.
Не забудьте.
Бо журюсь.
С т р у с ь”.4Задзеленькали Ж и р а ф
Охи-ахи!
Охи-ахи!
Шліть нам швидше парасолі,
Бо ми тута ходим голі!
Дощ страшний такий іде
Не сховати нам
Бідну голову свою,
Ні в діброві, ні в гаю.
Нам цих довгих ший не треба,
Досягають аж до неба!
Охи-ахи!
Бідолашні ви жирафи!
Я в крамницю вже біжу,
Все замовлю, все скажу,
Ще й пришлю
І гукнули
Хай живуть всі телефони!”5Задзвонили Ж у р а в л
Ми з далекої землі!
Ой курлі-курлю-курлі!
Вишліть нам швиденько крила,
Що наука вже одкрила,
Н о в і к р и л а, отакі,
Як вже мають літаки.
В Україну ми летіли,
Свої крила
І тепер не маєм
Повернутись
Вже до рідної землі.
Ой
Бідні, бідні журавлі!
Поспішаю вже, біжу,
Радо вам допоможу
Вислать крила накажу,
Щоби ви із того
Повертали в Україну,
Облітали цілий світ.
Всім привіт!
Всім привіт!”6Задзвонила К е н ґ у р
Ой умру,
Ой умру!
В торбі дірка
І дитинка загубилась
Манюпунька кенґуру!
Ой умру!
Ой
Хочу я у вас спитати,
Чим колиску полатати?
Чим зашити цю діру?
Ой умру,
Ой
Бідна, бідна кенґуру!
Я пришлю тобі
Всіх ниток,
Я пришлю тобі й
Коробок,
І біжи ти аж в Китай
Там колиску полатай,
Про дитинку
Ой спасибі Вам за слово!
Я тепер не
Будь здорова,
Будь здорова,
Будь щаслива, кенґуру!”7Задзвонили К р о к о д и л и,
Закричали скільки
Ой, у нас зробилась драма!
Наша мама, наша мама
З’їла ґі-ґіпопотама,
Їй прийшла така охота
Проковтнула бегемота!
Може вмерти щохвилини!
Шліть рицини!
Шліть
Закричав я в
Скільки
Ваґон!
От морока!
От турбота!
І прийшла же їй
Проковтнути бегемота!
Що робить з ції причини?
Де знайти ваґон рицини?8Задзеленькало З а й ч
Ми гуляємо в
Добре, добре, постривай!
Що ти хочеш, повідай?
Чого хоче мій стрибайчик?
Чого хоче
Хочу я три кіла мила
Мама ніжку забруднила.
Та ще хочу я
Гуляйногу!
Гуляйногу!!.
Та ще хочу я
І смачної аспірини,
Ще й цукерок проти хрипу,
Бо ми всі схопили грипу.
Шліть негайно!
Поспішіть!
Що?!
Адреса?!
Запишіть:
Спершу гори.
Потім море.
Потім —с т е п!
Вулиця
Першого Мая”,
Перевалка немає,
Але є місце, де б сів літак.
Шліть так”.9Запихтіло, зашуміло,
Знову щось заговорило,
Захрипіло страшно
Хто
Ґ і п о п о т а
Що за диво?!
Це з
Хто
Ну, б е г е м о
Я не знаю… Хто це
Ну, та я ж,
Ґ і п о п о т а
А-а, нарешті знаю, х т о ти!
Знаю, хто це бегемоти,
Це такі
Із смішними копитами!
Я вже знаю, хто це там:
Ґіпопотам,
Ґіпомот-бегеготам,
Моготот-гегеботам,
Он хто там!
Он хто там!
Ти конище-водянище,
Он ти хто.
Такий, як слон.
Чого дмеш у
Ой пришліть мені таблету,
Я об’ївся очерету,
І надувся, як балон,
І гукаю в телефон:
Ой, рятуйте, хто є там!
Вірний ваш,
Ґ і п о п о т а
Добре, добре, я
І таблеток Вам пришлю.
Скільки Вам?
Скільки Вам,
Милий наш
Та одну, одну пришліть,
Лиш завбільшки з мій
Телефон дзвенить-гримить,
Нема спокою й на мить.
Ой ви, звірі чорні й сірі,
Не шуміть в моїй квартирі,
Не турбуйте хоч ві сні,
Дайте виспатись мені!10Рано-вранці
Розігнали мені сон:
В о в ч е н я т а – с і р о м а н ц і,
Мов якісь американці,
Задзвонили в
Дзень-дзелень!
Добрий день!
Вишліть ноти для пісень!
Хочем знати, як співати,
Бо захрипли наші
І не можуть научати.
А ми хлопці голосисті,
Тенористі і басисті,
Як ми ноти занотуєм,
Як заграєм!
Як почуєм,
От тоді замаршеруєм:
Раз-два!
Раз-два!
Сюди хвіст,
Туди голова!
Тепер свист,
Вгору хвіст!
Тепер два,
Вгору голова!
Заспіваєм разом в тон.
Але шліть і камертон!
Запишіть наш телефон:
Скраю в лісі на дубочку.
На гачочку, на кілочку.
Номер — нолик на
Над дупельцем совенят.
В о в ч е н я т”.11Довгохвоста,
Подзвонила пані З е б р а,
Ігі-гі!
Ігі-гі!
Ігі-гі!
Мої друзі дорогі!
Хай трепеще лев-дракон!
Я вже маю
І дзвонила, дзеленьчала,
І гукала, і
Гей-галло!
Гей-галло!
Тута зебра-королева!
Заберіть в звіринець лева!
Що?
Немає клітки в мірку?
Заберіть тоді до цирку!
Місця й там нема йому?
Заберіть тоді в
Ви жорстокі,
Смугоребро!
Заспокойтесь, пані Зебро!”12Задзеленькала Ґ о р и л а.
Щось кричала, говорила,
Бурмотіла, торохтіла,
Щось плела, —смішна така!
Я ж не втну без словника.
І гукнув я скільки
Що хотіла ти, ґорило?
Ти кричиш, немов згоріла!
Ти гукаєш, аж упріла!
Постривай, смішна така!
Я не втну без словника”.
Враз ґорила посмутніла,
Зажурилась, заніміла,
Бо й вона — смішна така
Теж не втне без словника.
Так от ми й поговорили.
Не збагнув би я ґорили,
Та п а п у г и
І одна із них
Переклала все якраз.
Я гукнув до неї:
А вона мені:
О ’ к е й!
Вишліть нам скоріше мила,
Щоб ця добра, щоб ця мила,
Наша славная
Собі вуса поголила!..
Все!..
Чекаєм телефону!!.
Шліть іще й одеколону!”13Подзвонила Ш и м п а н з е,
Щось таке чудне
Ой, позичте мені марку!
Я втекла із зоопарку,
Літака тепер
Та й до Африки
І сміялась:
Все
Та й захлипала
Ой, не буде, мабуть, діла,
Я ж л ю с т е р к о загубила!
Те люстерко блисковите,
Що дарили мені діти,
Щоб дивилась цілі дні,
Чи хороша я, чи ні.
Як же в Африку теперка?!
Як поїду без люстерка?!
Як дізнатися мені,
Чи хороша я, чи ні?!
Не везе ж!
Ой не
Бідна, бідна Шимпанзе,
Чи давати тобі
Ні.
Вернусь до зоопарку!
Мене дітки там шанують
Ще люстерко подарують”.14Задзеленькали Л е л е к
Звідкіля
Ми
Що ж там сталось?
Що там
Ой, всі жаби збунтувались!
Збунтувалась вся
Серед нашого болота,
А найпаче ті малята
Ті крикливі жабенята,
У гармати загриміли
Не хотять, щоб ми їх їли,
Заспокояться?
Навряд!
Шліть міліції
Ой, навряд,
Ой, навряд,
Щоб міліції
Втихомирив жабенят!
Ліпше ви тікайте з лук,
Не робіть маленьким мук.
Ліпше їжте ви гадюк”.15Задзвонило!
Рурку знята.
В ній гукають М а в п е н я т а,
Торохтять, немов
Вишліть, пане, шмінки трішки!
І люстерко!
І коралі!..
Ми беремо участь в балі.
Як ми губи нафарбуєм!
Щічки й носик напудруєм!
Чорні брівки підмалюєм!
Візьмем хвостик за
Та й підемо у танець,
Я-а-к ушкваримо!
Танцюватимем м а м б
Ой ви, мавпочки-горішки!
Я ж послав вам шмінки трішки,
Де ж ви діли,
Бога
З’їли замість шоколади!”16Знову дзвонить, дзвонить,
Хтось страшний, хай Бог
Хто це, хто це
В рурці (матінко
Хтось тихенько
Хто це “я” сказав так
Я… М и ш к
А-а, це мишка-тиритишка!
Що хотіла ти, малишко?
Налякала мене як!
Не проходить
Хочу я (простіть за
На кота подати в
І благаю Вас, як тата,
Шліть адресу адвоката!
Визволяйте!
Поспішіть!
Не дає котяра жить.
Чим я щастя отруїла?
Я книжки не всі ж
Добре, мишко-тиритишко,
Ось адрес аж ціла книжка,
Вже котові буде кришка!
Але я що
Я спасибі Вам скажу.
І не буду в шахву лізти.
І книжок не буду
Тут О л е н ь!
Добрий
А-а, це милий пан Олень?
Добрий день!
Киньте рурку там лизати!
Що Ви хочете
Я вже рурку не
Я скажу… я
Я не знаю, що
Тоді можете лизати.
Знаю й так всі Ваші болі
Ви хотіли б діжки соли,
Бо ж лизун відомий ви?
Добре, вишлю діжок з
Ой, спасибі, пане-брате!
Я оце й хотів сказати!
Не забуду Вас до скону!
Слава, слава
Телефон дзвенить-гримить,
Нема спокою й на мить.
Ой ви, звірі чорні й сірі,
Не шуміть в моїй квартирі,
Не турбуйте хоч ві сні,
Дайте виспатись мені!
Листопад 1956 р.,
Ст.
Блазієн
