7 min read
Слушать

Розділ восьмий

Учвал до фінішу жену,

Стинаючись душею,

Спішу скінчити цю

Діпівську

Бо як не встигну хоч як-будь,

То добрі люди не дадуть.

Відомо ж, що настав за

Для “недостріляних” у нас:

Сьогодні — тут,а завтра… — Бач!

Услід, як дух, повзе стукач,

За “стукачем” — якийся “сват”,

За “сватом” — каті лавреат,

І генерал, і ще й

Якась дрібнюсінька блоха!

Услід за

Дворушницька блоха!

І хоч вона й зовсім дрібна,

Але ж кусюча сатана.

Тому й спішу

З бриґадою тією,

Щоби скінчити цю

Жахливу

Одиссею”,

Бо як не встигну хоч як-будь,

То добрі люди не дадуть.

Нехай же буде цілий

Хоч стільки правди знати!..

Привіт,привіт,привіт,привіт,

Товаришу і брате!

Не вмер в кацеті наш Антон,

Не впав у смерти

Привіт,привіт,низький

Для всіх “дисплейс персон”!

Та ці слова для нас сліпі.

Привіт, привітд л я  в с і х  Д і – П і !

А щоби знали точно всі:

Д л я  “п е р е м і щ е н и х  о с і б” !

Привіт, привіт і тим, що

В далекім Магадані!

Привіт і вам,що

В всесвітньому скитанні!

В тим, що томляться в путі.

І тим, що мруть на Воркуті,

На Колимі,в Караганді,

У Тигді,

Кивді,

Усім, що йдуть крізь тьму і світ

Привіт, привіт, привіт, привіт!

Не вмер в кацеті наш Біда,

Бо вмертине мав права:

Бо в нього до “вождів

Велика дуже справа

За всіх отих на Чекунді,

На Колимі,в Караганді!..

Тому

Біді ще не кінець.

І добре знав про те “отець”.

В громах експльозій “мир” злетів,

Дракон пожер

Простіть!

Слова зовсім не

Зірвались у Антона.

Нехай простять “великих три”,

А ти всю правду говори,

Хто спас дракона…

Четвертого “великого”.

Йому вже доля

Пощезнуть з “кумом” разом.

Й вставала до небес хвала,

Що “тато”стогне плазом,

Молились,тішились раби:

Хочби ж уже!

Хочби!..

Ось-ось обох їх Бог поб’є!

Ой, є ж на світі Правда!

Є!!

І прогремить в віках

На “всіх

К а т  с к о н а в

Дракон дракона доконав!

О б о

Бог праведний прибрав!!

Але… не тикаєм

Ми у високі небеса.

Бо, значить з-за бомбових

Земліі не видать з небес.

Поки розвіявсь чад заграв,

Дракона  х т о с ь  урятував.

І що за знак!

Чи мо’

Схотілося на Колиму?!

А чи кортіло вже

Стрибати сторчма у вікно?!

Чи хто вже зна (збагнем колись),

А л е  с п а с и т е л і  з н а й ш л и с ь.

Дали драконові ленд-ліз

І бомб і літаків,

Щоби дракон “побєдно”

За честьбольшевиків.

Мабуть тому, хто дав тих благ,

Такисхотілося в

Ґ.

І він допне таки

Помилуй,

Господи, його!

В громах експльозій “мир” злетів

Дракон догриз дракона.

Та не було зовсім у

Потіхи для Антона.

Бо до ції

Багато в нього діла,

Бо ж навіть в

Приколка” не згоріла.

Як не згоріли й муки літ,

І той,

Шевченківзаповіт.

Гукають —

Це як кому.

Одним цвісти й пишатись,

А іншим, брат, на

Й на Воркуту вертатись.

Вирують радости кличі,

Прапори “дружби” в’ються.

Та залишились

Таких, що й не здаються,

Отих химерних і “смішних”,

Що “мир” і “щастя” не для них,

Що мруть в ярмі віків

А серед них і наш Антон.

Попереду — туман і тьма.

Позаду — куля й Колима.

А посередині —

І вже, немає ради

Змагатись з ним лишивсь

По цей бік барикади.

Усенький світ схилив

Перед “отцем народів”,

Лише в Антона не

Бажань в такому роді.

Для нього — бою не кінець.

І добре знав про те “отець”.

IVЩе ескадрилії ревли,

Що Сам послав до бою,

А в Ялті вже наради йшли,

Як бути з тим

Отець” схотів, як та судьба,

Вернути “бєглого раба”.

О, волелюбности доба!

Вернуть раба!

Вернуть раба!

Вернуть його у щот ленд-ліз,

Скричали всі

І записали цей

В ясні скрижалі Ялти.

І підписались аж під край

Вернуть Бідув совєтський

Вернуть його для миру благ!

Вернуть, вернуть його в

Ґ!

Вернуть великому

Маленького “холопа”!..

І записали клявзу цю,немовза

Вернути “бєглого” раба!!”.

О, волелюбности доба!

VУсе так сталось, як і перш:

По манію

З’явився по Антона

Від самого від “тата”.

Приніс мотузку й штик в запас,

Щоб прикріпить“приколку” враз,

Щоб “мир” списати на

І повернути в “рай” Біду.

Та поки

Ш дари доніс,

Раби розлізлися раніш.

Антон подався в світ

Крізь зломані затвори,

Не біг, а рачки повз, недуж

Скалічений і хворий.

Мерщійв румовища найперш!

Поки не “визволив” той

Ш.

І почалась,гей

Веселая

Побіг Антон, мов тінь якась,

Що їй і жить на світі зась,

Побіг,поліз,поповз,подавсь,

Ускрізь звивавсь,ускрізь

Без захистуй без права.

Серед проваль.

Серед руїн.

Від Бухенвальду по Берлін.

VIА навздогін, а навздогін

Ясні скрижалі Ялти!!!

Біду у хаосі

Ловили всі альянти.

Гіп-гіп-ура!

Гіп-гіп-ура!

Біду давно вловить пора!

Анум для

Усі разом ловить збігця!

Унум,урра,гав-ду-ю-ду!

Усі разом ловить Біду!

Хай буде Джо такий от приз:

Щоб завершив Біда ленд-ліз!

І мерехтять,про “мир”

Ясні скрижалі Ялти.

А десь за ними

Ловили всі альянти.

Хай буде Джо такий от приз:

Хай завершить Біда ленд-ліз!

IIІ бігав він у тьмі

І в хаосі

Голодний,хворий,без речей,

Без праваі без мови.

Метався він по всіх

В Европі знаменитій,

Не знав, добути де шматка,

Де голову схилити,

Втікав від татових хортів.

Ніяк до “раю” не хотів.

Попереду туман і тьма,

Скитання і утрати.

Позаду ж — куля й Колима,

І каторга, мій брате!

За те, що ері він не в тон.

За те, що він

Біда Антон”.

І помагала ріжна

Ловить “совєта”,“москаля”,“комунаря”… Тю!

Тю!

Така дрібна мерзенна тля.

Чужих охранок вірні

За шмат “гнилої

Ганяли всі Біду того,

Як лист, роздертий в

І не списати мук

І на воловій шкурі.

IIО, волелюбности доба!

О, доля “бєглого раба”!

Було його по смітниках,

Було й за смітниками,

Було його і по мостах,

Було й попід мостами,

І в бомбосховищах брудних,

По всіх румовищах страшних.

Скитався він в нічній

І біг,і біг по всій землі.

Було його по всіх

Маленьких і центральних.

Було його і по

В кльозетах привокзальних.

Було його в льохах руїн,

Ще й не в одній країні:

Від Бухенвальду по Берлін,

Від Праги по Ріміні.

Але всі сталінські “орли”,

Ще й з ними всі альянти,

Біду спіймати не могли,

Прибить скрижаллю Ялти.

Не помогли і клепачі,

Донощикиі “стукачі”.

Ніхтосеред нових

Впіймать тепер Біду не міг.

І забавляли світ

Такі от перегони,

Як “тато”, ласий на чуже,

Не міг вловить Антона.

Як тих “великих” всіх

Ловила “бєглого раба”.

Ура, ура!

Гав-ду-ю-ду!

Ні,не впіймати вам Біду.

Бо він ще має шанс один:

В т е к т и  у  с м е р т ь

Адьє й амінь!

І шанс оцей багато

Обрав, як щастя в двері,

Спустивши кров (для Ялти б

З підрізаних артерій.

Або кидався ось куди:

Під тріюмфальні поїзди,

Під танки,в ланцюги

Під комунальний“татів” мат.

Багато так втекло рабів,

А надто біля Драви,

Старих,діток,і матерів,

Загинувши без слави.

Але Антон, хоч як він біг,

Але отак втікатьне міг.

Бо дивне серце у Біди,

Смішна з нього людина,

Все снився край йому один,

Все снилась Україна.

Волошка синя.

Степ і гай.

Тепло.

І ніжність

І він зривався… Пострівай!

Не умірать!!

А  ж и т и !!!

Не може ж вмерти так Біда!

Він так не має права!

Бо в нього до “вождів

Велика дуже справа!

Нехай тих мук налито вщерть,

Боротись!

На життя і смерть!

Всі дзвони у Москві

Ах,

Боже, де ви чули!?!

Ті дзвони ж аж колись були,

Та в крові потонули!

Чи пак пішли у

Фонд страни”,

Аж у Пекін і далі:

Латунь пішла на ордени,

А срібло — на медалі.

На кулі ще пішло койде

В “священний” фонд

Де.

Так що про дзвони ми лишім,

В “антени” їх перепишім.

Антени всі з Москви ревли,

Щоб помогли алянти:

Аби на “родіну”

Й повзли репатріянти.

І світ ті дзвони

І від зворушення зідхав:

Звела,з

Лиш не зідхав Антон Біда.

Метався він у тьмі

І в хаосі

Розбитий,хворий,без речей,

Без праваі без мови.

Та не здававсь нікому він,

Ні на баґнет,ані на дзвін.

Нехай тих мук налито вщерть

Б о р о т и с ь !на життя і смерть.

Вмістив у серце тьми рабів,

Старців непопулярних,

І їхні мрії

Із каторг заполярних,

І невгасиму сліз

На звук Вітчизни тої,

І душ замучених

До волі золотої,

І з цим ішов крізь цілий світ,

Крізь бурі і тумани,

Крізь вир наруги,злоби гніт,

Крізь горя океани

Туди…

Вперед туди!..

Химерне серце у Біди.

Крізь хаос зрад, дощів і

Пливе він, як моряк.

Над ним тримає щастя

Далекий Зодіяк.

На перекір пливе

І вдень, і

Він не один —і м’я  ж  й о м у :

В е л и к і  т и с я ч і.

Ім’я йому(слова скупі!)

Ім’я йому

Пі”.

Крізь хаос бур, дощів і

Пливе він, як моряк,

Над ним тримає щастя

Далекий Зодіяк.

І не страшний йому “отець”,

І

Ш, і брухт руїн.

Для нього жахи всі — пусте,

До всього звиклий

Це ж він по Кемптенах

І супроти

Це ж він беззбройний

Життя своє,

Д і – П і !

І по Герсфельдах він

Стояв грудьми, як

Таких нема людей, або

Таких немає бур,

Щоб віру в Правду геть змели,

Щоби зломить Біду могли.

У боротьбі з Кремлем

Це — хлопець

І слава вже встає над ним,

Як світ зодіякальний.

Ніхто зломить його не міг,

Ні “пряник” той,ані батіг,

Ані той Кемптен,ні Герсфельд,

Ані “сексот”,ні інший “гельд”.

А ти, о, “тату” в тій порі!

Тобі знимать “урі-урі”!

І поки ти знимав “урі”,

Утративгеть всі козирі.

Пі ті кров’ю склали звіт.

І зрозумів Біду весь світ.

І похопилися

Й загинуть не дали Біді.

У світі жє жіще ждобро!

І доказало

І Р О.

І доказав це цілий світ!

IVПривіт, товаришу, привіт,

Сказали так і ті раби,

Шиковані в колони,

З-за розпроклятої габи

Залізної заслони,

Герої каторги й труда:

Привіт тобі,

Антон Біда!

Привіт тобі,привіт,привіт!

Іди,ти йди крізь цілий світ,

Не потопай і не гори

Про насвсю правду говори.

Про нас всю правду говори!

І не

І не

І він іде по всій

І з цим благословенням,

Ніде не

Пишається з імення;

Біда з бідою на

Від краю і до

Пройшов весь світ… В тяжкім

Але вже не на

Готується до “раю”:

Здійсняє братній заповіт

Він ширитьправдуна весь світ.

В змаганні тім з Кремлем

Пі цей —унікальний.

І слава вже встає над ним,

Як світ зодіякальний.

XVДе він не був,куди не

Крізь розпач і гонитву,

Він сльози Матері зберіг,

Як скарбі як молитву.

Зберіг любови бризки

Пекучіі солоні,

І мови звук,і на

Тепло Її

І з цим іде в житті

Біда цей унікальний.

І славачерез тенад ним,

Як світ зодіякальний.

Ім’я ж йому —піди злічи!

Ім’я —в е л и к і  т и с я ч і.

0
0
29
Give Award

Багряний Іван

Иван Павлович Багряный (настоящая фамилия Лозовяга, 1907—1963) — украинский прозаик, поэт и публицист, драматург, политический деятель. Автор ст…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Уходил поначалу призыв на войну
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+