Привіт, привіт, привіт, привіт,
Товаришу і брате!
Та й лавреатові привіт.
Привіт, лауреате!
О, лавроносний рачколаз!
Хотів би ж я уздріти
Який ти б був, коли б
Взяло на цундру
Бе.
Але тебе це обійшло.
То ж слухайз іншим як було.
І знай:не зло в словах оціх.
Не хочу я щоб бито всіх,
Бо людське серце у Біди!
Ти пам’ятай про це завжди.
Але тебе те обійшло,
То ж слухайз іншим як було.
Щоб знав, як судять без суда.
Галло!
Говорить сам Біда.
Від Лєнінграду по Ростов,
З Одеси по Камчатку
Гуляє Ніколай
У сталінських “перчатках”.
Простіть, не так.
Ну, що за знак!
Я ж знав цю всю “частушку”,
А переплутав, мов
Звєрюшку” і
Пушку”.
Від стін Кремля і навпростець
По селах і
Гуляє “мудрий наш
В “єжовських рукавицях”,
Йде з зореносної
До Києва й Ростова,
Пуска на всіх, щоб знали ви,
Опричника Єжова,
На всіх, на всіх,кого зустрів,
Із сталінських позицій,
Проти мільйонів
Та ріжних
Пустив його по всій землі,
Як тую відьму на мітлі.
Від стін Кремля,від стін
Взялася криком вся
Не “будь
В с і г д а г о т о в
Гагакнув Ніколай Єжов.
І закрутилися, як
Конвеєри” з “врагами”.
І стало все в країні
Гетьдогори ногами.
Згубилась міра всіх
Як заходивсь Єжов панять.
Малюта виліз десь із
З марксизму — став
Зробився бомбою
І рибою став
Свобода — це закритий
Ну, словом —все “наоборот”.
Знявсь крик зблизька,знявсь крик здаля,
Взялася криком вся
Пушка”
Пушка”
Пушка” б’є і
Звєрюшка”
Звєрюшка”
Звєрюшка” тне і душить!
Це розгулялася
Із сталінських позицій,
Це інквізиція сама,
Найбільша з
Пушка”
Пушка”
Пушка” ж б’є і
Звєрюшка”
Звєрюшка”
Звєрюшка” тне і душить!
Супроти всіх,супроти
Гей скільки сил ударних,
Супроти “правих”,“лівих”й
Ну,
Царь-пушка”
Звєрюшка”
Із сталінських
Затрепетало все
Уже й не з опозицій.
Загрохотали в
Конвеєри з “врагами”.
І стало в цій країні
Гетьдогори ногами.
І націдив дует
Червоної живиці!!.
Зробились пострахом
Єжовські рукавиці”.
Так от до цих от
Повергли і Антона ниць.
За загратованим
Летять листки
Настали дні,такі смішні,
Такі смішні і нові!
Дожився я,
Антон Біда,
До в и щ и х почестей Труда:
За те, що потом я
Свій орден той шахтарський,
Мене тим орденом
В лице опричник
Ах, вибачте!
Це кривдить
Навіть російського царя.
Не царський,с т а л і н с ь к и й вістун!
Такий добряк,такий пустун,
Такий… такий, сказати би,
А п о с т о лн о в о ї д о б и !
Він щалив орденом в лице,
Аж чуть було за
І н е с п і в а л и п р о о ц
П і с е н ь л а у р е а т и !
Ні, не співали про
Пісень лауреати,
Як Орденом Трудав
Героябили,брате!..
Лише співав оцей пустун,
Оцей садист,оцей свистун,
Оцей… оцей, сказати би,
Апостол нової доби.
Та те, що цей “співець” співав,
Цього мабудьніхто б не
Ах,лавроносний віршомаз!
Хотів би ж я уздріти
Коли б отак,
Коли б т е б
Взяло на цундру
Бе.
Ой, не співали Кумачі
Ті сталінські сурмили,
Як Орденом Труда
В
Лише співав оцей пустун,
Оцей садист,оцей свистун,
Оцей… оцей, сказати би,
Апостол нової доби:
Гей, на широкій на
Медаля мосянжова,
А на столі напереді
Кулак,як бюст Єжова.
Пізнати враз слугу “отця”
Тяжкий кулак замість лиця,
Тяжкий кулак, сказали б ви,
Замісто серця й голови.
А там де серце:рветься вдаль,
Блищить, блищить, блищить медаль.
Ой, на груді в бутоні
Медаля мосянжова!
А на стіні — еквівалент,
Страшний портрет Єжова.
То угорі висить Нарком,
Малюти брат кривавий,
А унизу із
Його опричник бравий.
Там на стіні — “герой-нарком”,
Чи пак “нарком із криці”.
А на столі над
Єжовські рукавиці”,
Скажи простіш, часу не гай:
Залізний шворінь і нагай,
Та ще обценьки на стільці,
Та ще мотузка на бильці.
Оце і є вони
Епохи компоненти,
Тих “рукавиць” страшних брачкі,
Ударні елементи.
Та це не всі!
Нова
Уміє все зужити:
У рух пішло задля
Усечим можна бити.
Бо, бач, тепер, в цій
Та в цій ясній
Все стало дриґом догори,
Все стало раком нині:
Колись казали —
Кує “сознашие” твоє.
Тепер —“сознание”
Определяєт б і т і є”!
То ж щоб “сознания”
Далась опреділити,
У рух пішло задля
Усечим можна бити.
IVГей на груді в бутоні
Медаля мосянжова,
А на стіні — еквівалент,
Страшний портрет Єжова.
Єжов пильнує
Ударну працю п’ястука.
П’ястук пильнує, б’є й товче,
Щоб дав Нарком медалю ще.
А перед ними — тінь бліда,
Побитий
Герой Труда.
За експерта ж (пильнує це!)
Начальний гість московський,
Як краще орденом в
Біду свистун єжовський.
Блищить, блищить в бутоні
Медаля мосянжова.
Трощить кулак, збиває вщент,
Тяжкий,як бюст Єжова.
VЩоб признавався Антон в
Страшних, несотворенних,
Його собачили в
Між всіх отих
Товкли його найзліші з
І голодом морили,
І на “великих” і
Конвеєрах” крутили,
І знов тягали по
Щоб признававсь Антон в гріхах.
Таку, бач, почесть мав
Тому,що він Герой Труда.
Герой Труда!
Труда Герой!..
Тому щосили в зуби й “крой”!
Щоб орден став у печінках!
Щоб признавався він в гріхах!:
Як він не
Лупав в пітьмі забою,
А яму Сталіну (ось
Рив “тихою сапою”.
Як він, куркульський корінець,
Проліз у глиб Донбасу,
Щоб там розкласти
І вугілля,і масу!
Як він, куркульський цей синок,
Звивався над програму,
Щоб пролетарський той
Хапать по кілограму!
Як він, цей “злосний”, лютий “враг”,
Перекидав
Як він понищив “в пух і
Совєтські
Як він
Як він
Як він
Як він
Як він зумисне (бо
Фальшиві
Замазав сажою “баньки”
Куркульські елементи!
Як він, нарешті, вглиб заліз,
Кидаючи Вітчизну,
Щоб крізь вугілляй землю
Не бачить комунізму!
Як він усе саботував!
Як він лице своє ховав!
Як нишком слав він
Десь куркулівні,тій сестрі,
І тим (геть випертим з
Куркуленятам в Ромодан!
Як
Ну, словом, і в
Не забере гріхів Антон.
Так от, щоб цей Герой
В усіх гріхахп р и з н а в с я !
Але Антон… Антон не
О,
Боже мій, прости цей
Супроти того
Й супроти Сталіна-отця!
Вже ж яккулакнад нимстаравсь!
І все таки —в і н н е п р и з н а в с ь !
І чи не “злосний враг” лихий!
Ну, не признавсь, хоч ти убий.
Бо, бачиш, цей Антон
Ну, як таке от
Був не лише Герой Труда,
А ще Герой і чести.
Не для брехні він народивсь,
Так само й не для страху;
Своєю честю він гордивсь;
Не скривдив і комаху,
Був тихий, смирний, як вода,
Але…був гордий цей Біда.
Тому — за честьхоч ти й розпни!
Він не боявся й сатани.
І чи не “злосний”, лютий “враг”!
Отакі не признавсь в гріхах.
Даремно хмурився нарком.
Дарма махав той п’ястуком.
Про “маму” докидав
Даремно гість московський.
І шкварив орденом в
Дарма свистун єжовський.
Не помогло й бильце з
Та мукамне булокінця.
О, комунальний віршопис!
Ти смачно п’єші м’яко спиш.
Хотів би ж я уздріть
Отакна цундрі в
Бе.
VIЗа загратованим
Летять листки
Настали днітакі чудні,
Такі чудні і нові.
Антон страждав і гнив в тюрмі,
На всенароднім “злеті”,
Але й учивсь Антон в тюрмі,
Як і університеті.
Він політграмоту
Учив не в книгах, —на яву.
Вгорі він мав “політ-состав”:
Найкращих інструкторів.
А унизу — Антон
Найліпших професорів.
Вгорі він мав —життя “оплот”
Єжовські рукавиці”.
А унизу — не анекдот,
Суспільство у темниці,
Весь кринновітніх громадян!
Немову краплі океан.
За загратованим
Летять листки
О, дні страшні!
О, дні смішні!
О, днічудніі нові!
IIОй, що ж це є,ой, що ж це
За “вороги народу”?
Яких безчинств,яких
Й якого вони роду?
Ой, що ж це, що ж це за
За прежахливі птиці,
Що проти них гайки, палки,
І канчуки,і мотузки, —— “єжовські рукавиці”?!
О, брате мій, пробач, прости,
Ці вороги прокляті
Вонит о ч н і с і н ь к о як Ти!
Точнісінько,мій Брате!
Де їхній гріх?
В чім вади всі?
Сам Бог не зна на небесі.
Вони сидять тут
Тому що (сміх та й
У зореносному
Сказивсь “отець народів”.
Сказивсь отець всіх “мас” і
Та й став їх нищити, “як клас”,
Ті маси тобто,й раси теж,
Взяв на московський їх правеж.
Взяв на єжовський їх правеж
Отак,за здорово живеш.
Щоби ніхто,ні з кимй ніде…
Пожалуйте в енкаведе!
А там вже правило
Була б душа, —стаття ж вже
Ой, це ж вони в страшнім числі,
Всі трударі —радяни!
Це зореносної
Щасливі
Ухильники” і “шкідники”
Колгоспники й робітники,
І професори,і митці,
Все пролетарські молодці.
За що ж їх взято на правеж?
А так,за здорово живеш.
Це ери нової секрет.
Це знає хіба “тато”.
Мабудь тому цей
Що їх…що їх багато!
Сиділи, брате, тут такі,
Такі жахливі птиці!!:
Сиділи тут за колоски,
За ріпу й за кислиці,
За анекдоти-баєчки,
Чи пак за небилиці,
І хто сказав “галош нема”.
Тому однаково тюрма.
І хто сказав “кулак свербить”
І той сидить,та як сидить!
Бо це ж готовий
Бандит”,“повстанець”і “фашист”.
Ну, словом, — взято
Із сталінських
Геть з всіх шарів, з усіх фахів,
З преріжних “опозицій”;
І з “ухилів” узято їх
Цих парних і непарних
З тих
І “паралельних”і кривих,
І перпендикулярних,
Ну, словом, з незчисленних, сфер,
Боу х и л и в с ь в е с ь е С е С е Р.
Тому так і багато їх,
Тих “ворогів”, братів твоїх!
А всі вони, злочинці ті,
Це люди чесніі прості.
Але —їх бито цілі дні,
І кожен з них “признавсь” вповні.
Тобто, на вимогу
Роззброївся аж до кінця”.
Признався він:що риба рак,що хліб буряк,що гуска грак,що він верблюд,що він
І що в тюрмі сидіти все
Найбільше щастя в
Р!
Це й значить:на наказ
Роззброївсяаж до кінця”.
І от тепер вони стають,
Як ті листки
Ні,тут, бач, з них нових
На ленінській основі.
За загратованим
Листки, листки
О, дні страшні,о, дні смішні,о, дні чудні і нові!
IIВід плям страшних не видно стін,
Від тиску гнуться
У тім підвалі наш
Був триста сорок п’ятим.
Велика річ соціялізм!
Прямий — як хвіст на редьці!
Трудящі геть в суціль злились,
Як в бочці оселедці!!
Ось комунізму знамено!
Він тут в найвищій точці!
Трудящі злиплися в одно,
Як оселедці в бочці!
Ура, ура!
Це в цій
Він сяє, як у призмі:
В лемішку злиплись
Пани” при комунізмі!!
І славлять “батька” до схочу.
І сліпнуть, тліють від плачу.
Велика річ Комуни суть,
Комуни грім практичний:
Поки їм їсти принесуть,
Йде плач комуністичний.
Велика річ комуни суть,
Велика річ, їй-право!:
Трудящих жмуть,у зуби
Наліво і направо.
Ламають ребра, шкіру
Дублять і рівно
Це справді він — це справді
Братерства й рівноправ’я!
Усі до нього черги ждуть
Велика річ Комуни суть!
Туди вони ногами йдуть,
А звідти їх в рядні несуть.
Зрівнявсь “куркуль” і “пролетар”.
Велика річ Комуни дар!!
Велика річ!
Велика ж річ!
Часи такі ж великі!
Киплять в льохах і день і
Десь стогони і крики.
То там рівняють громадян,
Всіх виправляють з хрустом.
О, той Прокруст!
Він був
Перед оцим Прокрустом!
То ж там серед кривавих
Ось тема
Там правлять душі
І “пролетаріяту”:
Вправляють в душі їм
На Іллічових спицях,
І історичний
В “єжовських рукавицях”.
Ура, ура!
Ура, ура!
Гудуть льохи й
Яка ж і радісна пора,
Коли б ви, братця, знали!
Велика річ
Прямий, як хвіст на редьці!
Гіркий, як хрін,смішний до
В цій лютій оперетці.
За загратованим
Летять листки
О, дні страшні!
О, дні смішні!
О, дні чудніі нові.
Там за вікном,там за “щитком”
За коробком залізним,
Летять
А тут
Немов при комунізмі!
Там за вікном,там за
Летять листки
Це ж символ тут,як десь
Творці мільйонові.
Ні ліжок тут,ані стільців,
Ані столів для цих житців.
Лише стоїть у центрі ось,
Поблискує містично,
Величне
Ь,могутнє
Ь,
Закрите герметично.
Стоїть воно те дивне
Ь,
Я центр комуни ції,ось.
Залізне віко і кільце,
І мов Монблан той диво це.
Стоїть воно, у блиск взялось,
Мерехкотить містично,
Величнє
Ь,могутнє
Ь,
Закрите герметично.
Воно одно на колектив,
Як цент життя людського!
І щоб це диво обійти,
Немає тут такого.
Пишається, богам на зло,
Всесильна ця приваба,
Мов ленінізму джерело,
Секретная
Неначе прагнень інтеґрал,
Мов світоч комунальний,
Мов душ найбільший капітал,
Магнет універсальний,
Немов новітніх всіх
Могутній конденсатор,
Немов для нових цих
Всіх мрій акумулятор.
Його поставила
Для всіх сама Держава,
В нім сенс
І всіх свобод,і п р а в а.
Тому воно й величнє ось,
Те дивне
Ь,могутнє
Ь!
І все суспільство
Привабу цю залізну,
Мов ленінізму джерело,
Скарбницю сталінізму.
Залізне
І кільце,
П а р а ш а” зветься диво це!
Стоїть воно те дивне
Ь,
Як центр комуни ції ось.
Стоїть на варті день і
Велика річ,цей “міт
Неначе прагнень інтеґрал,
Мов світоч комунальний,
Мов душ найбільший капітал,
Магнет універсальний,
Його поставила
Для всіх сама Держава,
В нім сенс
І всіх свобід,і п р а в а.
Єдиний центр,єдиний
І напрям генеральний,
Єдина мисль,єдина
І дух універсальний.
Збірник хотіньодна
І ухилів — ні трохи.
Здобуток цілих поколінь!
Шедевр ції епохи!
Тут здіснився утопій лад:
Суспільствобез “приватніх” вад!
Централізації доба!
Уніфікація раба!
Стоїть воно, на
Одно,незаміниме,
Незаступиме… Словом,
Як не крути, як не верти,
Ніяк не пройдеш мимо.
Мов Конституції тепло,
Загально невід’ємне;
Мов ленінізму джерело,
Глибоке і таємне;
Залізне віко і
П а р а ш а”зветься диво це.
О, незабутній “батьку” наш!
О, людськости світило!
Від комунальних тих
Трудящих аж скрутило!
Це конституції
Ну просто таки глушить!
Це ленінізму джерело,
Як і на волі, душить.
Ані зітхнуть,ані дихнуть,
Ні хліба вільно проковтнуть,
Бо так у душу й пре
Універсальний дух доби.
О, незабутній “батьку” наш!
Хвала ж тобі за блиск параш!
Хвала тобі, о, “батьку” наш,
За сяйво сталінських параш!!
О, батьку наш, о, батьку наш,
Хвала тобі й за глиб параш!!
Хвала тобі за диво це,
Що бідні люди мають центр!
Хвала тобі і за
Щоби носить) на нім кільце!
Хвала тобі і
За тюрми всі на цій землі!
А ти, о, “батьків” віршомаз!
Хотів би я уздріти
Отак тебе біля параш,
Що наділив нам “тато” наш!
За загратованим
Летять листки
Ці дні страшні,ці дні смішні,
Ці дні жаскі і
Пройшов Антон як є сповна.
І келихадопив до дна.
Спізнав всі методи
І всі “конвеєри” доби.
Таких глумлінь,таких знущань,
Такої, брат,
Не бачив світ!
Ні тих
І розпачу,і туги.
Таких знущань,таких глумлінь!
Терзань!
І зла такого!
Таких стогнань!!
Таких квилінь!!!
Нема ніде й ні в кого.
Отут Антон спізнав
В ті дні страшні, похмурі.
І не списати мук йогоі на воловій шкурі.
Хлиснув Антон добра,
В цій ленінській фортеці!
Він “конституцію
Учив в найкращих спеців.
Хлиснув Антон, хлиснув… Аж
За роки молодії!
Він
Конституції” скрижаль,
Сказати б, вивчив в дії:
Усі параграфи
Йому вписались на спині.
А орден той (священний
Геть об лице розбито вщент.
І замість
Вождь “ордер” дав на Колиму.
П’ятнадцять літ Антон здобув,
З “приколкою” к тому же!
А те що він невинний був,
До лампочки”, мій
Невинний був”!
Невинний був”!
Якразза те він і здобув.…………………..
О, лавреатний рачколаз!
Хотів би ж я уздріти раз,
Який ти б був, коли б
Отак судило
Бе,
Чи, скажем, там якесь
О!
Чи “тройка” там,чис а м С о с о!
