Надія
Сижу на парі і скучаюТи погляд мій не помічаєш
Мої думки лише про тебе
Тебе люблю можливо знаєш
Але тобі на мене похуй
Нічого я не ображаюсь
Сижу на парі і скучаюТи погляд мій не помічаєш
Мої думки лише про тебе
Тебе люблю можливо знаєш
Але тобі на мене похуй
Нічого я не ображаюсь
Мимоволі тихий берег океану,Відпускає тих, хто бути не бажає,
Навіть мрію довгождану
З шумом моря в вічність проводжає.
Закриваються усі дороги входу,
І пустує вихід, наче одинокий.
О думи мої
о славо злая
За тебе марно я в чужому
Караюсь, мучуся… але не каюсь
Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись
Чи то вони всі вже, мов літні дощі, розточились
Чи, може, вони розійшлися в осіннім
І висять тепер надо мною, мов хмари важкі, нерухмані
Серед лісу, серед
У неділешній
Заснув мужик у чоботях,
Прокинувся без чобіт
Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви
При лихій годині